боги́ня —

1) в античній міфології, у язичництві — божество жіночої статі. Юнона, як богиня, знала, Що Турну прийдеться пропасть (І. Котляревський);

2) у переносному ро­зумінні — про жінку, дівчину надзвичайної, чарівної вроди, а також про кохану жінку. Дріадам нічого робить Перед такою красотою, Перед богинею такою! (Т.Шевчен­ко); Ой якби ся прийшло з тобою розстати, богине, Буду жити в гус­тім лісі і в темній пустині (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 44-45.