бо́вдур — у старій українській ха­ті — димар, проведений із сіней; образно кажуть: «В кишені, наче в бовдурі, вітер гуде»; символ недо­речності («Стирчить, мов бов­дур»), нерозуму («Бовдур бовдурем»). Над піччю був встановлений бовдур, виплетений з лози і обмаза­ний глиною (І. Нечуй-Левицький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 43.