блава́т = блава́тас —
1) тільки блава́т — синя волошка (див.); символ несправджених надій. Коло хати… Зацвіли блавати (пісня); Сіяла пшеницю, вродили блавати, Ой, кого я вірно люблю, трудно занехати (П. Чубинський);
2) старовинна шовкова тканина блакитного кольору; взагалі шовк; одяг з такої тканини; символ багатства. Має вона сукні, має і блавати (В. Антонович і М. Драгоманов); В блаватасах і саєтах будемо ходити (П. Куліш); Ой де ж твої, Нечаєнку, сукні, блаватаси?(В. Антонович і М. Драгоманов).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 40.