би́нда — у старому народному побуті — атрибут дівочого вбран­ня; символ дівоцтва; дівчина, що хоче вийти заміж, каже: «Вже мені бинди обридли, а чепця хочеться» (звідси в биндах ходити — «дівува­ти»); також взагалі атрибут жіно­чих прикрас — одягу (передусім панського). Серед возів і каруц ви­блискували на сонці новенькі, фарбо­вані червоно і блакитно панські бин­ди і берлини на високих колесах (Н. Рибак).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 36.