били́ця — те, що було в дійсності; бувальщина; у народній творчості — коротке усне оповідання про те, що нібито сталося насправді; те­матика перев. побутова, часто мо­виться про незвичайні події, спіл­кування людини з надприродними силами — відьмами, лісовиками, вовкулаками та ін.; звідси і небили́ця (див.). Не шкодить Такую річ і записать, Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, сказать (Т. Шев­ченко); Це не казка, а билиця (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 36.