били́на (зменшено-пестливі — били́нка, били́нонька, били́ночка; збірне — би́лля) — стебло трав’янистої рослини; символ бідності, самітності й сирітства (звідси традиційне порівняння одна (один), як билина в полі); у пісні дівчина говорить парубкові: «Ти не вітер, ти не буйний, а я не билина, Є у мене отець-мати і уся родина». Ой у полі билина, її вітер колише (А. Метлинський); Сам зостався на чужині, як билина в полі (пісня); Чи ж щаслива та билинка, що росте у полі? (І. Котляревський); Отака моя доля! Все я сама та сама, як билинонька в полі (І. Нечуй-Левицький); Годі ж тобі, билиночко, колихатися (пісня); Ой одна я, одна, як билиночка в полі (Т. Шевченко); Горіхове перевесло, а бобове билля, Кажуть люди, що я люблю пишного Василя (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 36.