бе́рло — старовинна палиця, оздоблена коштовним камінням і різьбою, традиційний символ, знак влади. Війт низько вклонився старості і воєводі і поклав перед ними берло, ознаку своєї гідності (З. Тулуб); Чи заздрісно тобі на сю корону, сю багряницю, сеє берло? (Леся Українка); Оті киї стали у людей, як вони по світу розійшлись, ніби берла (М. Номис).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 35.