безсме́ртник = безсме́ртка — народна назва рослин із сухими квіточками, перев. безсмертків і кмину; народний символ вічності; квітку чіпляли до весільного меча; ці квіти, зірвані дівчатами на Маковія, вплітали в коси на Благовіщення; про квіти читаємо в Олександра Олеся: «Ці квіти — спогади про світлі дні… І хай відносин світ погасне, А спогади все ж будуть жить в мені; Нагадувать про дні, про ночі теплі, ясні…». На покутті стояли образи в срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками (Панас Мирний); Безсмертник бронзовий розплющив кругле око (А. Малишко).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 32.