безпри́данка = безприда́нниця — дівчина, що не має посагу, прида­ного. Безприданниця — правдивиця, що є, те й є (приказка); — У мене, може, будуть свої діти, котрих треба до розуму довести! Дочкам — придане надбати… бо хто тепер бере безприданок? (Панас Мирний).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 32.