безплідність — фізіологічна нездатність народжувати дітей, потомство; цей стан розцінювався як кара, результат чийогось наслання, прокляття батьків або як веління долі; жінкам, які не мали дітей, заборонялося брати участь в обрядах, бути кумою, збирати врожай перших плодів; вважалося, що після смерті вони не зможуть потрапити в рай і вужі будуть ссати їхні груди; символом дітородної сили вважався пояс: проти безплідності підперізувалися гілкою верби, клали на ніч у ліжко пояс священика або носили його при собі; ефективним засобом від безплідності вважалися предмети з отвором (кільця, бублики та ін.); поширеною практикою було паломництво безплідних жінок до святих місць, джерел, чудотворних ікон.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 32.