безо́дня = прі́рва = прова́лля — круте урвище, дуже глибокий (що, здається, не має дна) рів; також глибока яма в річці, морі (пор.: «В морі єсть безодні, прірви»); за повір’ями, безодня має недосяжну глибину, і в ній живуть бездонники; у давнину туди влаштовували тес­тя, бо там з-під землі б’є джерело, в якому вода, гадали, була чарівною; навіть улітку вода така холод­на, що «аж у зуби заходить»; часом вона клекотить, ніби кипить; це була цілюща мінеральна вода, джерел з якою в Україні колись було дуже багато; прірва символі­зує безвихідь, відчай, розпач («хоч і в прірву»). Чули заповідь Господню: Всім любитись, А не рить дру­гим безодню (П. Грабовський); Ой ійду я на гірочку та загляну в про­валля (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 31-32.