башта́н —

) ділянка поля, на якій вирощують кавуни, дині й т. ін.; здавна виступає симво­лом достатку; в обрядовій пісні співають: «Дощику, дощику, пере­стань, поїдемо на баштан!..». Щоб знав, як з баштана робить толоку (Л. Глібов); Такий баштан, що, прикупивши, і продать можна (П. кубинський); Баштан жовтіє понад яром, Курінь безверхий ніби спить (М. Рильський);

2) рід на­родної дитячої гри.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 30.