ба́шта = ве́жа — висока і вузька споруда багатогранної або круглої форми, що будується окремо або становить частину будівлі (напри­клад фортеці); збереглася так звана башта Баторія в мурах м. Кам’янця-Подільського, а також «Порохова башта» в мурах м. Львова; здавна служила місцем ув’язнення; у цер­ковній символіці — емблема Бого­родиці. Ворота в баштах запирали (І. Котляревський). Тойді сироту Степана, Козака лейстрового, Ота­мана молодого, Турки-яничари лови­ли, З гармати гримали, В кайдани кували, В Цареградську башту сажали (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 30.