баті́г (зменшене — батіжо́к, збільшене — батожи́ще) — прикріплений до держака (пужална) мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; канчук, пуга; остання назва (як і пужално) пов’язана й з тим, що батогом лякали не лише тварин, але й карали людей; відомий також обрядовий удар батогом (у вінчальному обряді батіг молодого, дружковий батіг як захист від нечистої сили); шмагання батогом новорічних маланкарів було охоронним засобом і водночас вважалося благодійним, таким, що забезпечує щастя та добробут; у чарівних казках і переказах до удару батогом вдаються ті, хто наділений надприродною силою,— відьми, ворожбити, вовкулаки; батіг також був знаряддям виховання дітей, тому кажуть: «Батіг — не мука, а наперед наука». Батога з піску не сплетеш (прислів’я); Взяв чорт батіг, нехай бере і пужално (М. Номис); 3 батіжком чумаченьки Додому вертались (Т. Шевченко).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 28.