ба́нтина — у сільській хаті, сараї, клуні — поперечна балка між кроквами, на якій тримається дах; у сполученні: на ба́нтину — повіситися, повісити когось, щось. — Одне тепер зосталось мені; коли не в річку, то на бантину!.. (М. Кропивницький).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 26.