банду́ра (зменшено-пестливі — банду́рка, банду́ронька, банду́рочка);— український народний бага­тострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної форми; західноєвропейського походжен­ня; назва, очевидно, запозичена з романських мов (ісп. pandurio, італ. pandura); у XVII ст. вже націо­нальний український інструмент, пізніше призабутий; у XIX ст. на ньому фали лише сліпці-бандуристи; у XX ст. відроджений (бага­то для цього зробив український письменник Г. Хоткевич). Взяв би я бандуру та й заграв, що знав, — Через ту бандуру бандуристом став (пісня); Ой там козак похожає, У бандурку виграває (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 26.