ба́йка —

1) (пестливе — ба́єчка);вигадка, розповідь про те, чого насправді не було, не могло бути; об’єкт гумору: «Байка байкою, а борщ стигне», «Добре казати бай­ки, випивши три чарки», «Байка з комара виросте на вола». Не все те правда, що байка каже (прислів’я);

2) невеликий віршований або, рід­ше, прозовий повчальний твір алегоричного змісту. Байки Є. Гребін­ки, Л. Глібова, Лафонтена, І. Крилова; Нема байки без правди (І. Франко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 25.