ба́бине лі́то = баболі́тник — по­гідні, теплі дні на початку осені, а також павутиння, що літає в цей період; пора року, коли в сузір’ї Велеса видно Плеяди, які в народі називають Бабами; за стародавні­ми віруваннями, ця пора ділить рік на дві частини: коли Баби пока­зуються навесні, починається літо, восени — зима; з павутинням по­в’язували деякі жіночі роботи — прядіння, вишивання, в’язання; з цією порою пов’язані деякі народ­ні прикмети, — «бабине літо занегоджене — осінь суха», «якщо перший день бабиного літа ясний, то і осінь буде тепла». День був ясний, сонячний та теплий. Починалося бабине літо (І. Нечуй-Левицький); І літо бабине сміється Тендітним прядивом срібла (Б. Кравців); Лі­том бабиним позолочена, Тихне яб­луня під вікном (М. Нагнибіда).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 22.