арши́н — давня східнослов’янська міра довжини, що вживалася до запровадження метричної системи; дорівнює 0,74 м; також лінійка, прут такої довжини. Зимою були великі сніги, так деінде закидало, що аршинів у три було (Г. Квітка-Основ’яненко); фразеологізми: мі́ряти на сві́й арши́н — оцінювати кого-, що-небудь тільки зі свого погляду; ні́би (немо́в) арши́н проковтну́в — про того, хто тримається неприродно прямо, виструнчено; під арши́н [ста́ти] — іти до війська (так говорили, коли забирали хлопців до царського війська, передусім міряючи їхній зріст аршином). Усі невлад, усі назад, В усіх доля — мати. А у вдови один син, Та й той якраз під аршин (Т. Шевченко).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 18-19.