арка́н —

1) довгий мотузок із за­шморгом із кінського волосу на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин, закидаючи при ловах петлю на шию; татари ловили арканом людей у ясир. Еней і сам так розходився, як на ар­кані жеребець (І. Котляревський); Влучно кинутий аркан раптом сплутав йому руки, і хлопець звалив­ся на землю (З. Тулуб);

2) гуцуль­ський чоловічий танок, у якому танцюристи, становлячись один за одним, роблять довгий ланцюг, а потім єднаються в коло, розходя­чись і звиваючись. Аркан танцюва­ти (І. Франко); Тут, біля Дніпра, гуцули танцювали свій славетний аркан, вихровий танець карпат­ських богатирів (С. Журахович).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 17.