апо́стол —

1) за євангельськими переказами — кожен з дванадцяти учнів Ісуса Христа, яких він по­слав проповідувати своє вчення; Його учнями були: Петро, Андрій, Яків Старший, Іоанн Богослов, Пилип, Варфоломій, Матвій, Хо­ма, Яків Алфеєв, Тадей, Симон Зилот, Іуда Іскаріот; до апостолів зараховують і «апостола язични­цтва», який не знав Ісуса Христа в його земному житті, але має осо­бливі богословські заслуги, — «вчитель всесвіту» Павло. І слово Із уст апостола святого Драгим єле­єм потекло (Т. Шевченко); Чомусь пригадалося євангельське оповідан­ня, як апостол Петро зрікся Христа (З. Тулуб);

2) у переносному розу­мінні — гарячий послідовник і проповідник якого-небудь учення, ідеї тощо. І день іде, і ніч іде. І голо­ву схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки (Т. Шевченко);

3) церковна кни­га, що містить «Діяння апостолів» і їхні «Послання»; перший друко­ваний «Апостол» в Україні вийшов 1754 року у Львові в друкарні І. Федорова. Джериха розказувала десятий раз, як її син тієї неділі пер­ший раз читав Апостола у церкві (І. Нечуй-Левицький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 17.