анти́пко — у народній уяві — чорт, якому дверима відбито п’ят­ки, через що він шкутильгає; ужи­вається також як лайливе слово; у народі вважають, що антйпко ви­кльовується з курячого зноска. — Ну, ну, ти, антипку! Цур тобі та дзусь! (І. Франко); Якого антипка кричиш? (І. Франко); Ходили пере­кази, що в негоду в річці товчуться антипки, чорти тобто, ловлять русалок, аби кохатися з ними (М. Олійник).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 16.