анало́й — у церкві — високий, з похилим верхом столик, на який кладуть ікони, богослужбові книги тощо; у православних церквах звичайно бувають три аналої: головний посеред церкви навпроти Царських врат і два менших — праворуч і ліворуч перед іконостасами з іконами Спасителя і Богоматері; на менших лежать зазвичай ікони; при головному аналої відправляють деякі служби Божі — вінчання, молебни, панахиди. Отець Палладій сидів коло низького аналоя (І. Нечуй-Левицький); Молодих обкрутили навколо аналоя, наділи їм вінчальні обручки (О. Полторацький).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 12.