алати́р-ка́мінь — прадавній символ присутності Бога у вигляді священного «живого каменя», що лежить далеко на Сході, у Вирії, а на ньому росте Дерево життя (див. де́рево 2); під каменем перебуває Безсмертя душі людської, яким боги засівають землю; у народних замовляннях говориться: «Під тим каменем схована сила могутня, і тій силі кінця немає»; «Хто камінь-алатир зітре, той мій заговір пересилить»; за іншими повір’ями, на алатир-камені перебуває не лише богиня Всесвіту Лада (у християнстві замінена Богородицею), а й сам Перун (пізніше святий Ілля) зі своїми помічниками — духами весняних гроз, яких у народі називають Божим воїнством, або небесними силами.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 11.