ЯКИ́Й, а́, е́, займ.
1. пит. Означає питання про якість, властивість кого-, чого-небудь. Якою ж була література в Галичині в той час, коли почав писати Франко? (Коцюб., III, 1956, 28); // Означає питання про чиюсь зовнішність. — Який же він, той сатана? — спитав сміливо Денис.— А який же він? Чорний, як чорт: голова як копиця, на голові чорні роги, а очі як кавуни (Н.-Лев., VI, 1966, 336); — Який же він собою? Силач? Борець? Шибайголова? — Звичайнісінький собі чоловік,— відповідав Блаженко, хмурячись,— такий, як би й я (Гончар, III, 1959, 35); // Означає питання про час появи, дії, порядок слідування і т. ін. Лежали запорожці коло возів і, попихкуючи люльками, з убивчим спокоєм дивилися на місто..— До якого ж часу, батьку, будемо отак сидіти? — питався Андрій (Довж., І, 1958, 241); В які віки я грані, всі грані перейшов? (Сос., І, 1957, 184); // Котрий саме, котрий із двох або кількох. — Відкіля ти? хто ти такий? — Я, пане, з Вільшани. — З Вільшаної, де титаря Пси замордували? — Де? якого? (Шевч., І, 1963, 110); — Як же.. вийшло тоді, що я дзвонив, дзвонив?-Дівчина посміхнулась.-А ви яку кнопку натискали? — Оцю.— А вона одключена (Головко, II, 1957, 490).
◊ 3 яко́го ди́ва? — те саме, що З яко́ї ре́чі? (див. річ1). Поставив [Павло] повний глечик молока на стіл.. — З якого дива? — Завфермою розпорядився (Тют., Вир, 1964, 132); З яко́го по́биту? див. по́бит; З яко́ї ре́чі? див. річ1; На яки́й ляд див. ляд; На яко́го бі́са див. біс1; На яко́го бі́сового ба́тька див. бі́сів; На яко́го ді́дька? див. ді́дько; Співа́ти яко́ї див. співа́ти; Яке́ тобі́ (мені́, твоє́, його́ і т. ін.) ді́ло?: а) уживається для підкреслення небажаності чийогось втручання в що-небудь. Я хап лозину, потім сміло Під лопухом загомонів: — Яке тобі до мене діло? Я… заховавсь од комарів… (Гл., Вибр., 1951, 193); — Хіба Тимофієві по руці з тобою йти? — обізвалася Пріська, далека Тимофієва родичка.— А твоє яке діло? — визвірилася Ївга (Мирний, III, 1954, 44); б) уживається для вираження байдужості до кого-, чого-небудь. — Коли ти йдеш за гетьмана, то нехай поставить тобі на всіх дверях і воротях варту; а мені яке діло? Хоч нехай усіх вас перехапають сі розбишаки!.. (П. Куліш, Вибр., 1969, 101); Яки́й біс1 див. біс1; Яки́й є, то…; Яки́й не є, а… — хоч і поганий, а… Аж тепер згадала Олександра Гната, згадала й свою хату. Яка є, то є, авсе-таки свій куток (Коцюб., І, 1955, 64); Гірко було кидати [хлопцям], яке не є, а своє, а йти до чужого, до панського… (Мирний, І, 1949, 261); Яки́й завго́дно див. завго́дно; Яки́м ві́тром (яки́ми вітра́ми) [занесло́]? див. ві́тер; Яки́м по́битом? див. по́бит; Яки́м ро́бом див. роб; Яки́м сві́том? див. світ2; Яки́м чи́ном див. чин; Яко́го бі́са? див. біс1; Яко́го бі́сового ба́тька див. бі́сів; Яко́го бі́сового си́на див. син; Яко́го ді́дька? див. ді́дько; Яко́го ли́ха? — те саме, що Яко́го бі́са? (див. біс1); Яко́ї заспіва́ти див. заспі́вувати.
2. пит. У риторичних запитаннях і окликах уживається для вираження заперечення чого-небудь (перев. з повторенням слова, яке виражає це заперечення); у знач. ніякий, хіба, зовсім ні. — О, ви — так правдива Діана! А з мене яка ж там Діана? (Н.-Лев., VI, 1966, 33); [1-ша панночка:] Що ж, панове, будемо кашу варити? [Саня:] Та яка там каша? Снідати будемо у нас (Л. Укр., II, 1951, 45); — Ви тільки скажіть нам, батьку Щорс…— Який я тобі батьку? Що за батько? Командир Богунського полку товариш Щорс! (Довж., І, 1958, 157); Павло.. не одразу озвавсь на Чумакові слова. Поправив зачіску і лише тоді.. мовив з гіркою іронією: — Ат! Який уже там з мене лірик (Головко, II, 1957, 477); — А цей новий, чорнявенький — не кавказець часом? ..— Який там кавказець: Черниш… З наших українських він, із тих, що на заслання їх при цареві гнали (Гончар, III, 1959, 34).
3. означ. Уживається для вираження емоційної оцінки явища (захоплення, обурення і т. ін. якістю, властивістю чогось) або вищого ступеня вказаної якості, властивості (перев. в окличних реченнях). А коли вже пускаю [«Гайдамаки»].., то треба і з чим, щоб не сміялись на обірванців, щоб не сказали: «От який!..» (Шевч., І, 1963, 142); Яка широчінь! Яка далеч! Який широкий небокруг [небокрай] над землею! А яка пишнота, яка розкіш на полях! І пригорки, й переярки, і широкі долини,— усе вкрите житами, пшеницями, просами, буряками (Н.-Лев., VII, 1966, 291); Яка вона пишна — його країна, коли цвіте виноград! (Коцюб., II, 1955, 415); [Саня:] Значить, ти признаєш так звану гру в любов, флірт? [Любов (здригнулась:) ] Яке се бридке слово!.. (Л. Укр., II, 1951, 24); Ох, які ж тут високі сосни!.. (Сос., І, 1957, 270); Він дивився скоса Через плече на берег: там білизну На кладці прала мати. «Он який У вас рибалка, мамо!» Та сказать Він слів цих і не думав. Лиш дивився (Рильський, II, 1960, 303); «Яке страхіття, яке страхіття цей Сафрон!» — охопив голову обома руками Дмитро (Стельмах, II, 1962, 374); // у знач. часто. Уживається для підсилення вираження міри якості, ознаки і т. ін. Терпи, Грицю, хоч яка спека (Укр.. присл.., 1963, 89); Леська та Хвеська хоч якого дзвона перегудуть! (Укр.. присл.., 1963,476); — І де ти, Чіпко, ходиш? де ти бродиш?— докоряла вона.— Ось до якої пори виходив! (Мирний, І, 1949, 129); Ось де вже Кульбака показує свою віртуозність! Хоч у якому буде темпі робота, хоч безліччю йдуть і йдуть вони [кавуни] через його долоні, а хлопець жодного не впустить (Гончар, Бригантина, 1973, 186); // у знач. прикм. Уживається для підкреслення якоїсь ознаки. Ведмідь який, а й йому кільце в губу вправляють (Укр.. присл.., 1963, 133); Панич узяв за оселедчик чорноголового хлопця, що стояв скраю. Той, як яструб, вирвався.— За що ти скубешся? Дивись — який! (Мирний, І, 1949, 195); // у знач. числ. яко́го, розм. Уживається на позначення великої кількості предметів. Якого пісень славних вона співала, якого казочок потішних вміла, і не то що дорогу в Київ — знала вона навіть кудою в Херсон братись (Вовчок, І, 1955, 339); «Якого хліба навозив!..» — подумав він із заздрістю, мало не з ненавистю до брата (Коцюб., І, 1955, 120); // у знач. присл. яке́, розм. Уживається при запереченні чужих слів у знач. зовсім ні.— Яке там підтоптавсь! — до неї Вовк озвавсь (Гл., Вибр., 1951, 59); [Палажка:] Що ж то, панич так до серця прийшовся? [Xимка:] Яке там? Дурна була, дурний розум мала… (Мирний, V, 1955, 220).
4. неознач. Один з кількох: який-небудь, котрий-небудь. Чорти за ними [панами] приглядали, Залізним пруттям підганяли, Коли який з них приставав (Котл., І, 1952, 135); Приносить який дядько сокиру або долото насталити, або ще що. Тимоха починає обглядати те, що йому принесено, з усіх боків (Гр., І, 1963, 284); — Всю зиму надворі босоніж перебігали [діти], а хоча б яке бухикнуло раз (Стельмах, І, 1962, 222); // Те саме, що хто 5. Розійшлися гайдамаки, Куди який знає (Шевч., І, 1951, 146); Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люди потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею; всі мовчать — хіба який зітхне важко або заспіває сумної, сумної стиха… (Вовчок, І, 1955, 110); [Марко:] Знаменита груша. Її всі дівчата обнімали. Як тільки покохає яка кого з хлопців, так і біжить оцю грушу обнімати (Мороз, П’єси, 1959, 45); // у сполуч. із сл. раз. Багато разів, не один раз, неодноразово. Перед Чумаком явно виникла загроза вислухати — в який уже раз! — Павлове доволі-таки плутане обгрунтування.. своєї вдачі (Головко, II, 1957, 474); // Котрий кількісно наближається до чого-небудь, не більший, ніж щось. Прибій за яких півгодини перескакував уже через каміння (Коцюб., І, 1955, 391); За яку годину був уже [Мочернак] на Красноїлі, перебрів потік, знов видряпався на гору, і не цілком ще й розвиднілося, як був уже в Стебнях (Хотк., II, 1966, 288); Гін яких двоє залишилось, а тоді звернути з шляху, перейти греблю і в хату (Головко, II, 1957, 179); // у сполуч. із сл. час. Конкретно, точно не визначений; деякий. Другого дня Соломія, зваривши обід, думала вже забрати свою одежу та покинути Романа. Вона думала пересидіти який час у свого батька, а потім піти в найми (Н.-Лев., VI, 1966, 398); Через який час увіходить і отець схимник (Тесл., З книги життя, 1949, 56); [Олізар:] Чув, що своїх хлопців розпустив. [Кармелюк:] Мусив розпустить на який час. Треба перечасувати, поки їхня гарячка трохи прохолоне (Вас., III, 1960, 442); // Хоч би незначний, найменший. Треба пильно було його просити, щоб дав яку пораду (Кв.-Осн., II, 1956, 122); — Ой, лишечко, біда — коня вкрадено.. Йдіть до нас, давайте яку раду (Коцюб., І, 1955, 303); // Той або інший; байдуже, який саме. Ну, та наплюєм на них [панів] і шукатимемо собі яку просту жінку, щоб за плату харчувала нас або готувала (Коцюб., III, 1956, 146); // у знач. част. Уживається для підкреслення невизначеності, приблизності міри чого-небудь. Е, якось воно буде… Зимою можна хурманкою заробити якого карбованця.., теличку можна продати… (Коцюб., І, 1955, 125); — Ти його [порубника] й повчиш добре, ну, як треба на роботу, так і його хати не минеш. Ще й п’ятака якого інколи набавиш, щоб він на тебе та й зла не мав (Хотк., І, 1966, 84); — Хо-хо! Значить, живемо, хлопці! Це ж із дому, мабуть, харчів і Яшкові передали. З одного ж села й по дорозі. Що той пуд який заважить? (Головко, І, 1957, 144).
◊ Не зна́ти, на яку́ ступи́ти див. ступа́ти; Ні в я́кому ра́зі див. раз1; Ні за я́кі гро́ші див. гро́ші.
5. означ. При повторенні (перев. на початку речень) означає один, другий. Які пили, які трудились І над убитими возились (Котл., І, 1952, 271); Під’їздять машини, відкривають борти, і ящики з черешнями раз! раз! — і вже кузов ними наповнений, помчать звідси які на консервний завод, а які просто з саду, ще в росі, до літаків (Гончар, Бригантина, 1973, 145).
6. відносний, у знач. спол. Уживається для приєднання підрядних додаткових речень. Заманулось [тітці].. побачити княгиню, подивитись, яке на ній дороге убрання, і який кунтуш, і з якої матерії, які на ній перли та дорогі діаманти(Н.-Лев., VII, 1966,114); Люди давно вже вечеряли, а в Якимовій хаті й забули, який сьогодні день (Коцюб., І, 1955, 83); Я забув, яка вже синь над гаєм, що цвіте і пахне в тім гаю (Сос., І, 1957, 171); Якби артилерійський технік був говіркіший, він розповів би, якою ціною здобула дивізія ту золоту далеку сопку (Гончар, III, 1959, 172).
7. відносний, у знач. спол. Уживається для приєднання підрядних означальних речень. Зевес їй оддавав повагу І посилав од столу брагу, Яку Юнона лиш пила (Котл., І, 1952, 217); Довкола тоненькими голосами співали кулі, яких так не любив Валет (Панч, В дорозі, 1959, 95); Обоє глянули на похилу хату, яку срібним вінцем завершувало засніжене гніздо (Стельмах, I,1962, 7).
8. відносний, у знач. спол., у сполуч. із запереч. част. не. Уживається для приєднання допустових конструкцій. Який я не радніший подати ще частину задля другого випуску Вашої «Ради», оже [отже] не спроможуся (Мирний, V, 1955, 361); — Здорова була, Варваро Степанівно!.. Пускайте переночувати.— Милості просимо,— сказала Безугла.— Не які горниці, ну, а місце знайдемо, де спати покласти (Головко, II, 1957, 597).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 635.