ЧАС, у, ч.
1. філос. Одна з основних об’єктивних форм існування матерії, яка виявляється в тривалості буття. Однією з основних рис спеціальної теорії відносності є те, що вона розглядає простір і час у тісному, нерозривному зв’язку (Ком. Укр., 3, 1962, 62); Тільки дивне хвилювання на якусь мить пойняло нащадків і відчуття врочистої таємниці буття — немовби всі вони раптом торкнулися безмежності часу і його гармонійних законів (Довж., I, 1958, 67).
2. Тривалість існування явищ і предметів, яка вимірюється століттями, роками, місяцями, годинами, хвилинами і т. ін.— Мамо! Що це ви вчинили? — сказала Настя.— А що ж я зробила? Підождемо з півроку, та й годі. Як не одкинеться Денис за цей час, то він буде твій (Н.-Лев., VI, 1966, 364); // мист. Один з трьох чітко визначених канонів єдності у творчому методі класицизму. «Адвокат Мартіан» [драма Лесі Українки] міг би служити зразком послідовного дотримання суворих класичних канонів єдності дії, місця і часу (Вітч., 2, 1961, 152); // спорт. Тривалість пробігу, пропливу і т. ін. на певну дистанцію (в змаганнях або на тренуванні); // Послідовна зміна годин, днів, місяців, років і т. ін. Час не спиняється. Чимало літ минуло. Івга хоч і привикла трохи, та вже не та стала, що перше була! (Вовчок, І, 1955, 96); І так минав час. Осінь танула, як воскова свічка (Коцюб., II, 1955, 248); Час ішов. Пріська жила собі на другому краї села і не відала, що Грицько заміряв, що пригадував (Мирний, III, 1954, 59); [Бочкарьова:] Працюєш до пізнього вечора, на все реагуєш, і час летить… (Корн., І, 1955, 109); // Міра тривалості всього того, що відбувається, здійснюється; // Прийнятий країнами світу відрахунок тривалості за часовими поясами. Диктори в шинелях повідомляли, що 29 грудня, об 11 годині за московським часом, в розташування противника прибудуть з радянського боку парламентери вручити оточеним ультиматум (Гончар, III, 1959, 236).
Засіка́ти (засі́кти) час див. засіка́ти; З бі́гом ча́су див. біг1; З пли́ном ча́су — те саме, що З бі́гом ча́су (див. біг1); З ча́сом — у майбутньому; колись. З часом, на очах Франка, відбувається важкий соціальний процес. Процес росту капіталізму (Коцюб., III, 1956, 37); Вона [дружина] фельдшерує в радгоспі, а з часом буде в сім’ї ще й своя лікарка: оця сама Ліна. Вирішено в медінститут документи здавати (Гончар, Тронка, 1963, 165); Час від (од) ча́су; Від (од) ча́су до ча́су: а) через певні інтервали, проміжки (у 2 знач.); іноді. — Лікаря ми будемо присилати час від часу (Тют., Вир, 1964, 444); Мати вже не тужила, сиділа під комином, упавши головою на руки, і тільки час од часу зводила голову й дивилась тупо перед собою великими од жаху та болю очима (Головко, II, 1957, 168); У вікно моє вривались від часу до часу дивні гуки, такі виразні серед глибокої ночі (Л. Укр., III, 1952, 576); Од часу до часу вона кликала Остапа. Одповіді не було (Коцюб., І, 1955, 362); б) дедалі більше. — Микиточку, душко-Уласовичу! час від часу дужче тебе люблю! (Кв.-Осн., II, 1956, 203); Час не жде див. жда́ти; Час не стої́ть— те саме, що Час не жде (див. жда́ти).
&́9651; Декре́тний час див. декре́тний; Зо́ряний час, астр.— тривалість, яка визначається періодом обертання Землі навколо своєї осі відносно зірок; Місце́вий час див. місце́вий; Необхі́дний робо́чий час, ек.— частина робочого дня, протягом якої здійснюється відтворення вартості робочої сили, тобто необхідних засобів існування робітника; Сере́дній со́нячний час, астр.— тривалість, яка вимірюється за уявною точкою, що рівномірно рухається по небесному екватору, здійснюючи повний оберт навколо небозводу за період, який дорівнює тривалості нерівномірного руху Сонця по екліптиці.
3. Проміжок, відрізок у послідовній зміні годин, днів, років і т. ін., протягом яких що-небудь здійснилося, здійснюється чи здійснюватиметься. Він лежав тихо кілька часу, а тоді знов ухопився за груди.— Води!.. (Гр., II, 1963, 490); В час обіду не раз ми поверталися до розмови про Синявіна (Ле, Міжгір’я, 1953, 44); Час артилерійської підготовки кінчився, і пекельний гуркіт поволі стихав, влягався, як влягається море, розбурхане штормом (Гончар, III, 1959, 44); // Певна пора дня, року і т. ін. Над горами сонечко сходить з-за гаю, Отари женуть… Тихий ранішній час (Л. Укр., IV, 1954, 111); Люблю я ті часи, як сонце вже встає І промінь свій прозорий На села, на поля так вільно, ніжно ллє (Рильський, І, 1960, 95).
&́9671; Весь (ввесь, уве́сь) час — невпинно, постійно, безперервно. Він помагав мені розкласти речі в призначеній для мене кімнаті, робив це з великим запалом, розчервонівся і ввесь час не вгавав (Коцюб., II, 1955, 246); Весь час робили на деревах зарубки.. І вирізьблювали Л.. Як ряд вічних маяків, залишалась ця літера за бійцями в тінявих нетрях похмурих чужих лісів. Перша літера невмирущого імені вождя (Гончар, III, 1959, 99); Виграва́ти (ви́грати) час див. виграва́ти; В оста́нній час — в момент, який безпосередньо передує тому, що має статися. Вмолив він бога тим благанням, В Самсона знову уступила В останній час перед сконанням Незмірная, нелюдська сила (Л. Укр., І, 1951, 339); Де́який (яки́йсь, яки́й) час — невеликий, чітко не окреслений проміжок тривалості чогось; недовго. Деякий час Сахно розглядала запорошені шкіряні шоферові плечі (Смолич, І, 1958, 45); — Пересидьте якийсь час та й знов вертайтесь на роботу, як минеться оце лихо (Н.-Лев., II, 1956, 233); Їли якийсь час усі мовчки, не знаходили, про що балакати (Головко, II, 1957, 137); На який час я зовсім покинув писати (Л. Укр., III, 1952, 690); До цьо́го ча́су — до цих пір. Історія всіх суспільств, що існували до цього часу, була історією боротьби класів (Комун. маніф., 1963, 30); — А де ж ти, волоцюго, волочився до цього часу? — крикнула Кайдашиха з хати (Н.-Лев., II, 1956, 269); До ча́су — до певної пори, моменту; тимчасово, поки що. До часу мужиків ледачий пан мордує (Г.-Арт., Байки.., 1958, 45); [Неофіт-раб:] Може ж, і по смерті у тім небеснім вашім царстві божім довіку буде так, як тут до часу (Л. Укр., II, 1951, 236); Дух ча́су — погляди, потреби, смаки і т. ін. суспільства певної епохи. Ви боїтесь, що я не піду разом з духом часу, а зостануся позаду,— не думаю я сього (Л. Укр., V, 1956, 92); За бра́ком (че́рез брак) ча́су — через нестачу, відсутність потрібного проміжку (у 2 знач.). Досі не писала.. через брак часу (Л. Укр., V, 1956, 175); З (від, од) то́го [ж] ча́су див. той; З то́го ча́су, як, спол.— уживається в складнопідрядному реченні, вказуючи на початок дії в головному реченні або на весь проміжок тривалості, протягом якого ця дія відбувається. З того часу, як він перебрався до Зарванець, на село, почав потроху читати (Коцюб., І, 1955, 467); Чого-чого не перевернулось, не перейшло з того часу, як ще у селі балакали вони по душі, повіряли одна одній свої таємні думки-надії? (Мирний, III, 1954, 175); Міня́ти час так на так див. міня́ти; На до́вгий час — на тривалий період; надовго. Часом вони [жандарми] дуже дошкуляють мені, прив’язуючи мене на довгий час до певного місця (Коцюб., III, 1956, 281); Найбли́жчим ча́сом — у недалекому майбутньому; якнайшвидше. Щедрий на обіцянки, Мажара мав необережність публічно пообіцяти найближчим часом відкрити в радгоспі перукарню, і Мамайчук, впіймавши його на слові, заявив, що не голитиметься доти, доки перукарня не буде-таки відкрита (Гончар, Тронка, 1963, 116); На коро́ткий час — ненадовго, тимчасово. Привели Андрія до обозу, що на короткий час спинився у сусідньому селі (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 21); Наста́в (наста́не, прийшо́в, при́йде) час чий: а) настала (настане) пора умирати кому-небудь. [Прісцілла:] Ні, тату, настав уже й мій час.. Я здавна вже мов гість на сьому світі. Душа моя вгорі… (Л. Укр., II, 1951, 458); б) настала (настане) пора чиємусь успіхові. —Павле,— сказав старий кінь,— настав і твій час. Посягни у моє ліве вухо: там для тебе срібний одяг є (Три золоті сл., 1968, 108); — Нічого, прийде і мій час. Ще моя зоря із неба не зірвалася (Тют., Вир, 1964, 421); Під скрутни́й час див. скрутни́й; Під час: а) в ту пору, коли щось триває, відбувається. 0-о-ой і шумить же, мабуть, цей ліс під час бурі! (Хотк., II, 1966, 106); [Надія:] А може б, ви, товаришу директор, хоч під час обіду не порпалися у тих нещасних папірцях? (Мороз, П’єси, 1959, 247); б) те саме, що і́ноді. Чого там розходився? Та я ж під час На місяць раз І без того голився! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 159); Господиня.. добре обходилася з нею і хоч під час і лаяла її, а понаравила [сподобала] її усією душею (Мирний, І, 1954, 67); По [яко́мусь] ча́сі — трохи згодом. По часі, забачивши, ще Павло «смирний», дали йому волю ходити, куди схоче, по селі (Вовчок, І, 1955, 178); Сме́ртний час; Час сме́рті —смерть, кончина.-Смертний час свій я на полі битви стріну (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 167); — Усе — омана, і ви, й цей сад, і я сама. Всіх нас, як смерті час настане, покриє саваном зима (Сос., II, 1958, 156); Тим ча́сом див. той; Тягти́ час див. тягти́: Уда́рив (уда́рить) час див. ударя́ти; У свій час; Сво́го ча́су: а) колись у минулому, у певний період чийогось минулого життя. Рідко можна тепер бачити балетні вистави, а ті, що бувають, такі жахливі, без смаку й організації, без живої думки. Те, що ми в свій час починали, бачите, пішло без сліду (Ю. Янов., II, 1958, 20); Поміж підводами ходив той артилерійський технік, який свого часу підвозив Ясногорську (Гончар, III, 1959, 222); б) коли необхідно буде в майбутньому; своєчасно. Чистий дохід з видання визначаємо на премії за видатніші твори красного українського письменства по конкурсу, який буде в свій час об’явлено (Коцюб., III, 1956, 239); У (в) той час як (коли́), спол.— уживається у складнопідрядному реченні, вказуючи на одночасність, паралельність дій головного й підрядного речень. В той час як вербівські бурлаки розмовляли з робітниками, надійшов сам посесор (Н.-Лев., II, 1956, 207); Свідомість його двоїться, і в той час коли він бачить наслідки поєдинку свого — він знає, що це фантазія, дурниці, що він нізащо — от нізащо! — не підставить чола під люфу пістолета (Коцюб., І, 1955, 409); У (на, під) той [са́мий, са́ме, же] час див. той; Час проща́ння див. проща́ння.
4. Історичний період у розвитку природи і людства; визначена епоха або окремий етап у житті певного народу, держави, суспільства. Предмети, зображені на кам’яних бабах, відносяться до часу пізньої бронзи, що свідчить про їх передскіфське походження (Наука.., 6, 1963, 54); Суворий Дант, вигнанець флорентійський, Встає із темряви часів середньовічних (Л. Укр., І, 1951, 174); Воронцов пригадав бачену десь картину з часів громадянської війни: білі привели комсомольців на розстріл (Гончар, III, 1959, 100).
&́9671; В да́вні (в старі́) часи́; За да́вніх (за стари́х) часі́в— у давнину; колись. Для неї стало ясним, що.. її зараз поведуть топити або спалять на вогнищі, як відьму в давні часи (Коцюб., І, 1955, 281); Перед нами за поясом сопок океан, позаду дванадцять тисяч кілометрів Старого Світу. Навколо дрімуча тайга. Це найеіддаленіші нетрі, несхожі ні на що в світі, звірині заповідники, ті місця, куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (Довж., І, 1958, 106); Як часто ставили «Наталку» або «Москаля» за давніх часів, тобто в 20-80-х роках XIX віку — не знаю (Мирний, V, 1955, 408); В на́ші (в тепе́рішні) часи́ — у сучасний період; нині, тепер. [Орест (до Люби):] Любо, для вас я хтів би вірити, що в наші часи можлива така любов, як у Данте до Беатріче (Л. Укр., II, 1951, 25); [Прісцілла:] В теперішні часи служити трудно (Л. Укр., II, 1951, 358); В о́ний час див. о́ний; Глухи́й час див. глухи́й; До неда́внього часу див. неда́вній; З найдавні́ших часі́в — з давніх пір, віддавна. З найдавніших часів ясенівські люди найбільше підтримували опришківство, та й тепер все село було симпатично настроєне до чорних хлопців (Хотк., II, 1966, 181); З часі́в кого, чого — від якогось етапу в розвиткові суспільства, держави, з пори відомих народних рухів, воєнних походів тощо. Круг воза йшли робітники, ..хто з бляшанкою, а хто з блискучою довгою машинкою — «інжектором», котру можна було б сміливо вважати за меч з часів крижацьких походів (Коцюб., І, 1955, 225); Поки буде надія на переселення на нову землю і дурні золоті грамоти, які з часів реформи і донині баламутять село, доти наш дядько буде не обробляти, а копирсати, мучити грунт (Стельмах, І, 1962, 13); — А ми здавна альпіністи, товаришу Хаєцький,— сказав Воронцов, крокуючи поруч з бійцем.— Ми альпіністи ще з часів Суворова (Гончар, III, 1959, 103); Знаме́ння ча́су див. знаме́ння; На ві́чні часи́ — на иевизначений який-небудь термін, строк; назавжди. Дали їм Тамань на вічні часи (Сл. Гр.); Утворення єдиного всеросійського ринку В. І. Ленін відносив приблизно до середини XVII століття. В другій половині цього століття в систему всеросійського ринку увійшла і Україна, возз’єднавшись на вічні часи з Росією (Ком. Укр., 12, 1966, 47); Неда́вній час див. неда́вній; Недале́кий час див. недале́кий; Сму́тні часи́, іст.— події в історії Росії, пов’язані з польською і шведською інтервенцією початку XVII ст. та з селянською війною під проводом І. Болотникова.
5. Сприятливий, потрібний момент. Вони бояться, що ти [Т. Г. Шевченко] ще не згинув, Що в тій могилі не поліг, не стлів, Що в слушний час повернеш в Україну Ще раз і збудиш громом своїх слів (Фр., XIII, 1954, 161); // у знач. присудк, сл. Пора що-небудь робити, здійснювати. Запевнившись, що в хаті нема більше нічого «небезпечного», він скупчив усю силу волі, щоб дати обличчю свому спокійний вираз. І саме був час. У хату вступив гість… військовий лікар, знайомий Макара Івановича (Коцюб., І, 1955, 166); Ой, час їхать, Марусенько Тобі до господи!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 161); — Я — чоловік старий: уже віджив своє. Час у яму (Март., Тв.. 1954, 84); —Діти, сідайте! Час у дорогу! — крізь плач гукнула невістка (Стельмах, І, 1962, 6).
&́9671; В і́нший час див. і́нший; В час — коли треба; вчасно. Чи в час, чи ні,— діло розпочато (Сл. Гр.); Дуже Вам дякую за прислане: прийшло саме в час (Коцюб., III,1956, 289); До пори́, до ча́су див. пора́; І́ншим ча́сом — згодом, колись, пізніше. Любий Михайлику!.. була я там [в Січі] не довго, бо прийшла пізненько, але все бачила і чула січовиків чимало, докладно описувати не буду, а то дуже довго вийде, нехай іншим часом напишу (Л. Укр., V, 1956, 40); [Галя:] Проказуй [пісню] далі. Слухайте, дівчата. [Маруся:] Хай іншим часом. Далі не зложила… (Сам., II, 1958, 8); На все свій час; Всьому́ свій час — все існує в межах якоїсь пори, все буде в певну пору. Всьому свій час і черга, Грицьку, буде! Ми під богом, як бач, всі ходим, грішні люди: До часу глек,— мовляв один розумний лях, —До часу, голубе, нам глечик носить воду; І на його пошле зла доля ту невзгоду [нещастя], Що глек побачимо в череп’яних шматках! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 45); На ча́сі: а) саме в пору, у необхідний момент; вчасно. Я відчував, що позбавляюсь сил. Вага одежі й Жабі тягли мене наспід, під лід. І допомога Михайлова якраз була на часі (Досв., Вибр., 1959, 183); — Не знаю, що й сказати…— мовила Тетяна, поглядаючи на матір. — Трохи ніби твоє освідчення несподіване… і не на часі (Добр., Тече річка.., 1961,-,226); б) на черзі дня. — Колгоспи на часі, щасливе життя зазирає до нас у шибки, стукотить майбутнє в двері… (Ю. Янов., І, 1954, 119); Уже давно на часі синтетичне дослідження про Григорія Тютюнника — письменника пластичного, сильного письма, творця глибоких національно виразних характерів (Рад. літ-во, I, 1969, 34); Не час — ще не слід чогось робити. Не час було Мирославі братися до лука,— звір був надто близько (Фр., VI, 1951, 18); Не час іще дзвеніти скрипкою, Як сурем грім не втих (Рильський, II, 1960, 13); Перело́мний час див. перело́мний; Приспі́в час див. приспіва́ти1: Час проби́в (проб’є́) див. пробива́ти.
6. Проміжок у послідовній зміні годин, днів, не зайнятий основною роботою, справами, вивільнений для відпочинку, дозвілля тощо. Пиши про все. Як ви проводите час, чи купаєтесь, гуляєте, чи ходила Оксанка до лікаря? (Коцюб., III, 1956, 327); Він [Дмитрій] почав підробляти, брався за виконання різних проектів в позаслужбовий час (Сенч., Опов., 1959, 100); Час зараз вільний, а солдати й не думають кудись виходити (Кол., На фронті.., 1959, 25).
&́9671; Ба́вити час див. ба́вити; Де (куди́) діва́ти (ді́ти) час див. діва́ти; І вго́ру гля́нути нема́є ча́су див. гля́нути; Ма́ти час див. ма́ти2.
7. лінгв. Граматична категорія, що виражає відношення дії чи стану до моменту мовлення. Граматична категорія часу виражає часову співвідносність подій, які відбуваються в об’єктивній дійсності або мисляться такими, що відбуваються чи могли б відбутися (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 361).
&́9651; Давномину́лий час див. давномину́лий; Майбу́тній час див. майбу́тній; Мину́лий час див. мину́лий; Передмину́лий час див. передмину́лий; Підря́дне ре́чення ча́су — речення, яке вказує на час дії або стану, про які повідомляється в головному реченні; Тепе́рішній час див. тепе́рішній.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 274.