ПА́ЛЕЦЬ, льця, ч.

1. Одна з п’яти рухомих кінцевих частин кисті руки або ступні ноги у людини. — А це що? .. — враз скрикнула Гашіца і вхопила Йона за палець, на якому блищала дорога для нього каблучка від Домніки (Коцюб., І, 1955, 248); Катерина промокла до рубців і так замерзла, що на ногах і руках не чула пальців (Чорн., Визвол. земля, 1959, 33); * Образно. Синіми пальцями вітер стукає у шибки (Сос., І, 1957, 191).

Безіме́нний па́лець — те саме, що Підмізи́нний па́лець (див. підмізи́нний); Вели́кий па́лець див.вели́кий; Вказівни́й па́лець див. вказівни́й; Кива́ти (покива́ти, мани́ти, помани́ти) па́льцем — робити певні жести зігнутим пальцем (перев. вказівним), підзиваючи до себе кого-небудь. Раптом Прокопенко почав кивати Щорсу пальцем, підзиваючи його до себе (Довж., І, 1958, 138); Панна в червоній шапочці пішла до хатки і все манила пальцем Уласа (Н.-Лев., III, 1956, 291); Крути́ти (покрути́ти) па́льцем ко́ло чола́; Торка́ти (торкну́ти, сту́кати, посту́кати) па́льцем по ло́бі — певним жестом пальця коло лоба показувати чию-небудь психічну неповноцінність або нерозумну поведінку. — Як він там у вас… Чи в нього всі дома? — покрутив пальцем становий коло чола. — Зайця, часом, в голові немає?.. Га? (Коцюб., І, 1955, 127); [Любов:] ..Вони думають, що я … (торкає себе пальцем по лобі). Я завжди була така, так веселіше (Л. Укр., II, 1951, 63); — Щось у тебе наче тут, під чуприною, поменшало, — постукав [батько] пальцем по лобі (Стельмах, І, 1962, 544); Мізи́нний па́лець див. мізи́нний; На (в) па́лець; На (в) два (три і т. ін.) па́льці — мірою, що дорівнює товщині одного або кількох пальців. У самому кутку, на покуті, стояв невеличкий стіл з двох дощок, на палець одна од одної… (Мирний, І, 1949, 245); Обсмикував [Сергій] гімнастьорку, поправляв пілотку, щоб сиділа точно на два пальці від брови (Тют., Вир, 1964, 341); Він підходить до просторого подвір’я Омеляна Шмалія, огородженого дощаним, закладеним у цівки парканом. Дубові дошки в три пальці, дубові стовпи (Стельмах, І, 1962, 111); Покла́сти па́лець на уста́; Прикла́сти до уст (вуст) па́лець — закли́кати кого-небудь до мовчання прикладеним до рота пальцем. В одчиненому вікні, ліворуч від ганкових середніх дверей, з’являється Любов; вона лукаво поклала палець на уста, а другою рукою киває комусь, щоб мовчав (Л. Укр., II, 1951, 7); — Хто тут? — придушеним голосом промовив Андрій, схопившись одразу за зброю. У відповідь на це примара приклала палець до вуст і, здавалося, благала мовчати. — Чш… (Довж., І, 1958, 242); Сере́дній па́лець див. сере́дній.

◊ Висиса́ти (ви́ссати) з па́льця див. висиса́ти; Висмо́ктувати (ви́смоктати) з па́льця див. висмо́ктувати; Диви́тися крізь па́льці на кого — що: а) не звертати уваги на що-небудь недозволене. Вчителька вона хороша, лагідна, дивиться крізь пальці на всі наші вчинки (Сміл., Сашко, 1954, 10); Якщо хтось вже на виноградниках зірвав гроно мускату, шасли, то вже на такого не дивилися крізь пальці (Томч., Готель.., 1960, 37); б) ставитися до кого-, чого-небудь легковажно, несерйозно. — Але ж ти Марка знаєш. Він на кадри дивиться крізь пальці (Збан., Сеспель, 1961, 414); Зна́ти, як свої́ (свої́х) п’я́ть па́льців див. зна́ти; Крізь па́льці (по́між па́льцями) текти́ (розтіка́тися, уплива́ти, упливти́, піти́ і т. ін.) — втрачатися, витрачатися, губитися і т. ін. швидко або марно, даремно, по-пустому, без усякої користі. [Юда:] Хотів би знати я, що б ти зробив, якби тобі текли крізь пальці гроші і розтікалися по всіх усюдах, лишаючи тобі сухі долоні — і так щодня! (Л. Укр., III, 1952, 138); Ще не минуло і году, Все хазяйство, мов у воду, Поміж пальцями пішло І усе йому село — Насміялося у вічі (Манж., Тв., 1955, 233); Лама́ти па́льці див. лама́ти; На па́льцях ходи́ти (піти́, підхо́дити, підійти́, вихо́дити, ви́йти і т. ін.): а) рухатися обережно, навшпиньках, щоб уникнути шуму. Товариші по роботі приймали мою коротку задуму за хвилини натхнення, ходили тоді на пальцях і притишували голоси (Ю. Янов., ІІ, 1958, 118); Вийшов [Микола] з кухні до сіней і пішов на пальцях через першу кімнату (Март., Тв., 1954, 169); Іваниха тихенько на пальцях підійшла до пані (Л. Укр., III, 1952, 555); б) (перед ким) побоюючись кого-небудь, лестити комусь, запобігати перед кимось впливовим, авторитетним. Перед Граб’янкою всі на пальцях ходили, а Зоньку годували штурханцями по кутках (Л. Укр., III, 1952, 655); Не клади́ па́льця (па́льців) у рот (у зу́би, на зу́би) див. кла́сти; Обвести́ (обкрути́ти, рідко обмота́ти і т. ін.) навко́ло (круг, круго́м) па́льця — спритно обдурити, обхитрувати. — Так їх, Тимофію! — задоволена вигукнув Бондар. — Думали нас круг пальця обвести! (Стельмах, II, 1962, 134); — Ніколи собі цього не прощу! Отак по-дурному дали себе круг пальця обкрутити (Головко, II, 1957,460); [Микита:] І не собака ж наш кошовий, яке коліно викинув усіх як кругом пальця обмотав? (Кроп., V, 1959, 529); Оди́н як па́лець — одинока, самотня людина. Закортіло мені подивитися, хто ж у моїй хаті за хазяїна тепер править, бо одинцем я жив, один як палець (Вишня, І, 1956, 253); Па́лець об па́лець не вда́рити — зовсім нічого не робити або не зробити. — Один із друзів малих річок, — голосно сказала Ганна, — висловив і нашу думку, бо заявив: .. весь радянський народ трудиться над перетворенням природи, а ми — палець об палець не вдаримо, — тільки милуємося нею (Чаб., Тече вода.., 1961, 76); — Ах, я ще палець об палець не ударила, щоб організувати друкарню! — шугає думка (Бурл., М. Гонта, 1959, 184); І па́льцем не торка́тися (не торкну́тися, не приторка́тися, не приторкну́тися і т. ін.) до чого: а) нічого не робити. До кузні цієї бригади підтягнуто для ремонту кукурудзяну сівалку. Та до неї ніхто й пальцем не торкався (Рад. Укр., 15.III 1961, 2); Він згадував свій город і виноградник, той лад, який завела там Параскіца власними руками… адже ні Маріцца, ні він і пальцем не приторкнулися ні до чого (Коцюб., І, 1955, 265); б) нічого не брати. Коли б це був хлопчак, він би й патронами побавився, а от дівчинці нема чого подарувати — нічого не заробив за два роки війни. І це єдина його заслуга в петлюрівській армії, що він і пальцем не приторкнувся до людського добра (Стельмах, II, 1962, 72); Па́льцем поворухну́ти (ру́шити і т. ін.) — те саме, що Па́льцем кивну́ти (див. кивну́ти). Чумак полінувався навіть пальцем поворухнути. А ще й господарем величають його (Стельмах, І, 1962, 49); Він бігав по Києву за позичкою, я мусила дивитись на се і пальцем не рушити, бо не маю ні шеляга (Л. Укр., V, 1956, 380); Па́льцем свари́тися (посвари́тися, грози́ти, погрози́ти і т. ін.) — розмахуючи піднятим угору пальцем, виражати погрозу, незадоволення, гнів, заборону і т. ін. Святий Миколай все на мене дивиться, неначе живий повертає на мене очі, куди не ступлю хоч ступінь, ще й неначе пальцем свариться (Н.-Лев., III, 1956, 284); Власов засовався на місці і уп’яв очі у Галю. Галя собі, лукаво зиркнувши, усміхнулася. — Цсс… — посварившись пальцем і моргнувши бровою, промовив Власов (Мирний, IV, 1955, 130); — Товаришу начдив, вогонь… — прошепотів кулеметник Павло Радецький, гарний юнак шістнадцяти років. Щорс погрозив йому пальцем (Довж., І, 1958, 183); Па́льцем (па́льцями) ти́кати (штри́кати, пока́зувати і т. ін.) на кого — звертати увагу на когось, думаючи, висловлюючись і т. ін. про нього негативно. А хіба ж можна дівці заміж не піти? Кожне глузує, кожне пальцем тикає (Григ., Вибр., 1959, 107); — Усі на них пальцями штрикатимуть, усі зашиплять: — Мати їх з мужичого роду (Кв.-Осн., II, 1956, 343); — Не піду я, Юрчику, додому. Будуть пальцями на мене показувати, а то й не приймуть цілком (Хотк., II, 1966, 265); І па́льцем [не] торка́ти (торкну́ти, зачіпа́ти, зачепи́ти, займа́ти, зайня́ти і т. ін.) кого, що — (не) завдавати кому-, чому-небудь найменшої шкоди. Тихін на лаві сидів і не зводив із неї очей. І розповів усе він їй. Винився й клявся, що надалі, коли хоч пальцем торкне її — руку собі одрубає (Головко, II, 1957, 152); Я б нікого й пальцем не зачепила, аби мене ніхто не зачіпав (Н.-Лев., II, 1956, 14); Прийшов її чоловік та й почав просити та перепрошувати. — Я, каже, не дам її нікому і пальцем зайняти (Л. Укр., III, 1952, 471); Па́льці зна́ти див. зна́ти; Па́льці куса́ти — те саме, що Куса́ти [собі́] лі́кті (див. куса́ти). — Дурна я! От дурна. Нащо було відмовлятися? Зараз би сама там стояла, коло Павла. А так пальці кусай (Кучер, Трудна любов, 1960, 323); Па́льці обли́зувати див. обли́зувати; Па́льця просу́нути ні́куди (ні́де, заст. ні́где) — дуже тісно де-небудь. У церкву навалило стілько — пальця просунути нігде — і все тобі сірома сіра, кріпацтво голодрабе (Мирний, IV, 1955, 185); По (на) па́льцях [мо́жна] перелічи́ти (порахува́ти і т. ін.) кого, що — дуже мало кого-, чого-небудь. Вони [кращі люди].. замінили свій хатній халат на службовий каптан. То, правда, були ще тільки стовпи, одинокі рядчики, що їх по пальцях перелічиш (Мирний, III, 1954, 185); Попа́сти па́льцем у не́бо див. не́бо.

2. Кінцева частина лап тварин і птахів. Задня нога [жаби] складається із стегна, гомілки й ступні, яка закінчується п’ятьма пальцями (Зоол., 1957, 86); З’явилась діва; ..очі всіх, Копита, хоботи пістряві, ..Всі ікла й пальці костяні.. До неї! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 126).

3. техн. Деталь у вигляді стержня в машинах, механізмах і т. ін., якою звичайно щось підтримується або захоплюється. Канавокопачі мають опірні лижі і пересувні пальці (Колг. Укр., 7, 1960, 38); // Закріплюваний на кінці однієї з рухомих частин механізму валик або круглий стержень, який служить віссю обертання для іншої, з’єднаної з ним частини. Поршневий палець служить для шарнірного з’єднання поршня з шатуном [двигуна] (Підручник шофера.., 1960, 19); Екіпажі.. почали оглядати машини: перевіряли ходові частини, натяжку гусениць, пальці ведучих коліс (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 647).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 25.