СКУШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до куштува́ти.- Не поцурайтесь хліба-солі. Борщу скуштуйте, галушок (Котл., І, 1952, 205); — А що це ти, Корпію, обминаєш нашу хату? Хоч би горілки зайшов скуштувати (Кочура, Зол. грамота, 1960, 44); Важке було дитинство у Миколи Щорса, багато горя й муки замолоду скуштував він (Скл., Легенд, начдив, 1957, 10).

◊ Дава́ти (да́ти) скуштува́ти пе́рцю кому — те саме, що Дава́ти (да́ти) пе́рцю (див. дава́ти); О́близня скуштува́ти див. о́близень; Скуштува́ти бере́зової ка́ші (ка́шки) див. бере́зовий; Скуштува́ти лози́ни (лозані́в, нагаї́в, арши́на і т. ін.) — бути побитим лозиною, нагаями, аршином і т. ін. Щодо Симона, то з ним розмова буде вдома і він таки скуштує добрих лозанів (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 117); [Сотник:] Шуткувать я не люблю. Півсотні нагаїв скуштуєш зразу, Як не послухаєш мого приказу! (Кроп., V, 1959, 232); Петро весело засміявся, ніби хтозна-який задоволений з того, що Васько скуштував дідового аршина (Збан., Малин. дзвін, 1958, 85); Скуштува́ти ме́ду якого — зазнати чого-небудь на власному досвіді, відчути щось самому.— По правді сказати, умирати я не вмирав.. Ну, та це пусте — спробувати можна. — Тим паче, — додав сивий дід,— що доведеться тільки раз на віку скуштувать того меду! (Стар., Облога.., 1961, 11); Скуштува́ти, почо́му (почі́м) ківш ли́ха див. ківш; Скуштува́ти хлі́ба див. хліб.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 339.