ЦІНА́, и́, ж.
1. Вартість товару, виражена в грошових одиницях. Сума вартостей всіх товарів даного суспільства збігається з сумою цін товарів (Ленін, 26, 1972, 60); Ціна на хліб раптом підскочила, і це так стурбувало Маланку, що вона щоночі бачила погані сни (Коцюб., II, 1955, 20); — На всі наші товари, окрім щетини, падає ціна (Стельмах, І, 1962, 40); — А чи не продав би ти своєї люльки? — поспитав Юрій Макарович.. Натяк на ціну зацікавив чоловіка. Він завагався, замислився, яку б скласти ціну, ніби побоювався прогадати на дідівському подарункові (Коцюба, Нові береги, 1959, 161); З рукава доччиного кожуха червоніє щось,— хустка! Новісінька, ще й ярличок з ціною не одірваний (Головко, II, 1957, 192); // Плата, винагорода, грошове відшкодування за що-небудь. Трохим розпитує, який є заробіток, яка ціна у день (Кв.-Осн., II, 1956, 402); Замовець і тут не став сперечатися і спитав ціну (Тулуб, Людолови, І, 1957, 120); — Ти не сердься, а то, чого доброго, відмовишся й сорочку мені шити або заправиш таку ціну, що доведеться шукати іншу майстерницю (Шиян, Баланда, 1957, 9).
&́9671; Масшта́б цін див. масшта́б; Монопо́льні ці́ни див. монопо́льний; Ціна́ по́ділки [вимі́рювального при́ладу] — число одиниць вимірюваної величини, яке відповідає переміщенню покажчика приладу по шкалі на одну поділку. Для вимірювання користуються вимірювальними інструментами з різною точністю (ціною поділки) і різними похибками вимірювання (Методика викл. фрез. спр., 1958, 29).
&́9671; В (на) ціні́ що — високо ціниться, дуже дороге що-небудь. — Земля тепер в ціні — по п’ятдесят карбованців десятину не купиш (Мирний, III, 1954, 294); Мій хлібе рідний! Був ти на ціні В важкі літа, у бідні трудодні, В скупім пайку, у фронтовій траншеї (Мал., Листи.., 1961, 39); Загина́ти (загну́ти) ціну́ див. загина́ти; Зала́мувати (залама́ти, зало́млювати, заломи́ти) ціну́ див. зала́мувати, зало́млювати; Збива́ти (зби́ти) ціну́ див. збива́ти; Кра́сна ціна́ див. кра́сний; Лама́ти ціну́ див. лама́ти; Підніма́ти (підня́ти) ціну́ див. підніма́ти; Скаже́на ціна́ див. скаже́ний; Спада́ти (спа́сти) з ціни́ (у ціні́) див. спада́ти.
2. перен. Цінність, значення чого-небудь. Мудросте-науко! Гарная перлино! Хоч сама безцінна, всім даєш ти ціну. Що мені з тобою бідність і харпацтво? Що мені без тебе скарби та багатство? (Крим., Вибр., 1965, 126); Не раз підслухував він розмову між Левком і німецькими офіцерами. Певно, це мало якусь ціну, але кому передати? Куди підеш? (Цюпа, Назустріч.., 1958, 220).
&́9671; Гріш ціна́; Ціна́ — мі́дний гріш див. гріш; Дорого́ю ціно́ю — принісши великі жертви, затративши багато зусиль. [Xимка:] Дорогою ціною той спокій достався мені: честі позбулася, лихої слави набулася (Мирний, V, 1955, 240); Радянський народ.. дуже дорогою ціною окупив перемогу над фашизмом (Галан, Перед лицем фактів, 1959, 11); До́рого (дорого́ю ціно́ю) заплати́ти див. заплати́ти; За вся́ку ціну́ див. вся́кий; Зна́ти собі́ ціну́ див. себе; Зна́ти ціну́ див. зна́ти; Зна́ти ціну́ життю́ див. життя́; [І] ціни́ не [мо́жна] зложи́ти (не зло́жиш) кому, чому — те саме, що [І] ціни́ не [мо́жна] скла́сти (не складе́ш) (див. склада́ти). Знання це скарб, йому й ціни не зложиш. Визбируй же його, де тільки можеш! (Мисик, Біля криниці, 1967, 309); [І] ціни́ не [мо́жна] скла́сти (не складе́ш) див. склада́ти; [І] ціни́ нема́є (нема́) кому, чому — те саме, що [І] ціни́ не [мо́жна] скла́сти (не складе́ш) (див. склада́ти). Вся [Маруся] в золоті, в шовках. Там, одна плахта — павине перо — пар двох волів чумацьких сто́яла, а коралям і ціни нема. А сукня ж то з золотими усами!.. (П. Куліш, Вибр., 1969, 266); Копі́йка ціна́ див. копі́йка; Набива́ти (наби́ти) ціну́ див. набива́ти; Набива́ти (наби́ти) собі́ ціну́ див. набива́ти; Розумі́ти ціну́ див. розумі́ти; Склада́ти (скла́сти) ціну́ див. склада́ти; Ціна́ — ла́маний гріш див. ла́маний; Ціна́ п’ята́к кому, чому — те саме, що Копі́йка ціна́ (див. копі́йка).— По гривенику? — ..Твоєму богатирю в базарний день красна ціна — п’ятак (Ковінька, Кутя.., 1960, 23); Ціно́ю чого, якою [добу́ти, доби́тися і т. ін.] — затратившись, уживши щось або жертвуючи кимсь, чимсь, дістати бажане, отримати потрібне. Отже, Василинка Павлюк, хоч і ціною певного розходження між керівництвом парткому та дирекцією фабрики, все ж свого, найголовнішого, добилася (Коз., Листи… 1967, 252); Атакувати в лоб Турецький вал негайно й невідкладно, якою завгодно ціною (Ю. Янов., II, 1958, 238); Ціно́ю життя́ (кро́ві, че́сті, ща́стя і т. ін.) — жертвуючи заради чого-небудь життям, честю, щастям і т. ін.— А знаєш, я б теж охоче згодився на таку місію…— Парламентером? —Да, парламентером,— пихнув Саша цигаркою.— Уявляєш собі, серед страшного бойовища власною рукою підняти раптом прапор гуманності, відчути, що ціною одного свого життя даруєш життя сотням тисяч дітей, матерів, рятуєш від винищення музеї, храми, парки, мости… (Гончар, III, 1959, 241); [Гелен:] Дарунок згоди ліпший над здобуток, що на війні ціною крові взято (Л. Укр., II, 1951, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 236.