ПРОБІ́ГАТИ, аю, аєш, док.
1. неперех. Бігати якийсь час. Макар пробігав по багнюці і під дощем дві години (Смолич, І, 1947, 149).
2. перех., розм. Бігаючи, пропустити, упустити що-небудь. [Марта:] Добридень вам, Горпино Корніївно! Ой, вибачте мені, кумцю-голубцю! Бігала з бубликами та трохи не пробігала ваших святих іменин (Н.-Лев., II, 1956, 504).
ПРОБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОБІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш, док.
1. неперех. і рідко перех. Бігом прямувати, простувати звідки-небудь кудись. Килина з відром у руках шпарко пробігає до лісового потока (Л. Укр., III, 1952, 255); Тиша причаїлася в непрохідних хащах. Жодна пташка не подавала голосу, жодна звірина не пробігала (Донч., II, 1956, 35); Пробіг маленький пономарик, підібравши поли… (Вовчок, VI, 1956, 253); З.. яру, жадібно ошкірившись, пробіг вовк (Тют., Вир, 1964, 526); // біля (мимо) кого — чого; повз кого — що; попід чим і без додатка. Прямуючи, простуючи бігом, обминати кого-, що-небудь. Ігра їх [дівчат] така: беруться ключем за руки і, співаючи, пробігають попід руками першої пари (Мирний, V, 1955, 340); Пробігає [Любов] біля Ореста, умисне чіпляє його вуалем (Л. Укр., II, 1951, 62); Коли пробігала мимо його Галя, Павлушка, улучивши мент, скоро висунув назустріч їй ногу (Вас., І, 1959, 154); Часом їй здавалося, що от хтось зазирнув у її віконце, от-от хтось пробіг мимо (Вовчок, І, 1955, 316); Голодний пес стояв нерішуче на алеї й не зважувався пробігти повз хлопця (Сміл., Зустрічі, 1936, 12); // що, через що, чим. Перетинати бігом певну територію. Через двір саме пробігав, підстрибуючи на одній нозі, хлопчик (Л. Янов., І, 1959, 361); Пробігши коридором і тільки-но зайшовши до кімнати, Томазян почав телефонувати (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 188); Не спиняючись, Гордій пробіг довгий вибалок (Коп., Вибр., 1948, 235); // Біжучи, долати певну відстань. — І досі не тямлю, як пробіг я п’ ятнадцять верстов і не чув утоми (Коцюб., І, 1955, 144); Він пробіг ще кілька кроків і плигнув у глибоку вирву від снаряда (Тют., Вир, 1964, 501); // Бути здатним за якийсь час долати певну відстань. Низенькі коні з довгими хвостами і довгими гривами.. легко пробігали в один раз хоч і тридцять миль (Панч, Гомон. Україна, 1954, 123); Він пробігає стометрівку за 11 секунд; // тільки док. Бігти якийсь час. Ми ще трохи пробігли, поки обоє, спіткнувшись на коріння, попадали додолу (Гр., І, 1963, 297); * Образно. Схватяться [листочки], пробіжать трохи.. та й знову посідають (Вас., І, 1959, 183); // розм. Нашвидку заходити куди-небудь, заскакувати до когось. Вже по два рази пробігали по всіх хатах дворові, приказуючи, щоб.. виходили зустрічати князя (Хотк., І, 1966, 105).
◊ Ми́ша не пробіжи́ть — про дуже пильну охорону кого-, чого-небудь. Слух [в Андрійка], як у птиці, і вже коли він стоїть на варті, миша не пробіжить… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 244); [Чо́рна і т. ін.] кі́шка пробі́гла по́між (між) ким див. кі́шка; [Чо́рний і т. ін.] кіт пробі́г по́між (між) ким див. кіт.
2. неперех., перен. Швидко їхати, плисти (про засоби пересування і людей, які ними користуються); на великій швидкості проїжджати, пропливати де-небудь, повз когось, щось; швидко рухатися в якомусь напрямі. Осюди ж та мої братики кінні пробігали, Терновії віття в тернові стинали (Думи.., 1941, 87); Пробігали вагони з комбайнами (Головко, І, 1957, 341); Ранками долиною Стрию пробігав поїзд (Чорн., Визвол. земля, 1959, 53); Пан четвернею пробіжить — тільки тебе курявою обнесе (Вовчок, І, 1955, 13); — А як він [аероплан] летить? — Розженеться, пробіжить й підноситься… (Вишня, І, 1956, 206); Машина м’яко, мов по килиму, пробігла майданчиком (Грим., Кавалер.., 1955, 11); // Проноситися перед очима (про навколишні предмети, повз які швидко рухається хто-, що-небудь). З розмаху пужнув [Яресько] коней батогом. Замигтіло, пробігаючи мимо, крихке, осяйне лісове царство (Гончар, II, 1959, 139); // тільки недок. Протікати (про річку, струмок і т. ін.). — А це тобі й гнилий перехід! — скрикнув Кирило, спускаючись з гори в балку, посеред котрої пробігав невеличкий потічок (Мирний, III, 1954, 70); В гаї річка пробігає, А на березі ріки Три стоять стрункі дубки (Перв., Райдуга.., 1960, 95); // Збігати, стікати (про сльозу, сльози). Дві сльози, наче дві квасолини, викотилися з її очей, залоскотали, пробігаючи по личку, і грузько упали додолу (Мирний, III, 1954, 246); Старий Іван Лаврусь скинув обридливу сльозу, що пробігла по всьому виду та й повисла йому на довгому сивому вусі (Гр., І, 1963, 275).
3. неперех. і рідко перех., перен. Швидко переміщаючись, торкатися поверхні чого-небудь (про маси повітря, води, про вітер, сніг, дим); поривчасто проноситися над чимсь. Зашумів вітер, пробігаючи синім лісом (Коцюб., І, 1955, 112); Ванна стоїть повнісінька прозорої води. Вітрець пробігає по ній (Мик., II, 1957, 130); Перекотить [море] всі хвилі, з краю в край, по цілім світі, остання хвиля пробіжить по сліду найпершої (Л. Укр., І, 1951, 228); Пробігла полем завірюха — І стишилась (Рильський, Поеми, 1957, 149); // Швидко рухатися, мелькаючи, миттю з’являтися і зникати (про відблиски, промені, світло, тіні і т. ін.). По рожевій площині моря пробігали то золоті, то блакитні іскри (Л. Укр., III, 1952, 608); Тіні по тротуарах пробігають рідко (Вас., І, 1959, 341); Син прокинувся. Сонце під вечір Пробіга зайченям по стіні (Мас., Сорок.., 1957, 335); Наче кутий з багрянцю, пробіг промінець На дерева, на поле, на сонячний дім (Мал., Листи.., 1961, 29); // Раптово пронизувати що-небудь (про блискавку). Блискавка пробігла стовбуром і шугонула в землю (Цюпа, Краяни, 1971, 23); // Швидкими рухами пальців злегка торкатися чого-небудь. [Любов:] І тут болить, і тут, і тут! (Показує на голову, на руки, шпарким і тремтячим рухом пробігає руками по всьому тілі) (Л. Укр., II, 1951, 63); Немов по клавішах піаніно, пробігли його пальці по столу (Хижняк, Тамара, 1959, 85); // Доторкуючись легко пальцями до ладів, клавіш, струн і т. ін., награвати мелодію. Вдаре [лірник] по бандурі смілою рукою І на струнах рідну пісню пробіжить (Щог., Поезії, 1958, 395); Бася зробила реверанс і пробігла знову пальцями по клавішах, проспівала жартівливий романс (Коп., Тв., 1955, 377).
4. перев. недок., неперех., перен. Простягатися, тягнутися вздовж чого-небудь, по чомусь (про колію, дорогу і т. ін.). Дрібний спориш укрив і самий шлях, по йому невеличким рівцем пробігають тільки дві колії (Мирпий, IV, 1955, 212); // Пролягати (про зморшки). По зблідлому сухому обличчю, котре не казало про розкоші та достачі, пробігали похмурі смуги (Мирний, І, 1954, 319).
5. неперех., перен. Швидко, непомітно минати, збігати, проходити (про час, пору і т. ін.). Проходять весни, зими пробігають, Листочки книги нашої гортають (Мисик, Біля криниці, 1967, 315); З тим, кого любиш, то день так швидко пробіжить, як часиночка (Кв.-Осн., II, 1956, 50); Канікули не забарилися пробігти (Мирний, І, 1954, 345); Три місяці пробігло, мов кораблі веселі в морі (Тич., II, 1957, 59).
6. неперех. Раптово виникаючи, лунати і поширюватися (про різні звуки). Темрява швидко гусне. Грім пробігає над головами юнаків (Бабляк, Літопис.., 1961, 23); Були дні, коли по вершинах сосон угорі пробігав легіт, все дужче й дужче починали дзвеніти їхні стовбури (Скл., Святослав, 1959, 14); — Буде вже вам чепуритися! — пробіг густий голос по хаті (Мирний, І, 1954, 322); Шумок пробіг по залу, і хтось крикнув: — Продажні шкури! (Головко, II, 1957, 550); // Ставати злегка або час від часу помітним, відчутним. Так, мій друже, все то гуки З часу мрій давно минулих; Та новітні трелі часто Пробігають в давнім співі (Л. Укр., IV, 1954, 202).
7. неперех., перен. З’являючись, швидко охоплювати, пронизувати тіло, поширюватися в якійсь його частині (про фізичні відчуття). Прокидались думки, пробігало все частіше бадьоре тремтіння в тілі (Вас., II, 1959, 526); Спочатку вогником, пробігає біль по зігнутій спині, та незабаром розтає (Стельмах, II, 1962, 407); Петро Федорович пізнав, де він — і холод пробіг по його гарячих жилах (Мирний, І, 1954, 329); Альоша впав на свій матрац. Солодкі хвилі втоми пробігли по його тілу (Мик., Повісті.., 1956, 76); // З’являючись на обличчі, губах, в очах і т. ін., швидко зникати. По лиці пробігали уразливії смуги; лоб наморщився, брови зсунулись, а очі, як ножі проти огню, блищали-горіли (Мирний, IV, 1955, 40); Часом на губах її пробігала таємнича усмішка (Трубл., Мандр., 1938, 45); Скиба раптом зупинився. Петро побачив його розгублене обличчя, яким пробігла судорога болю (Жур., Дорога.., 1948, 113); Ковалів нахмурився. По його чолу пробігло грізне хмаровиння (Чаб., Тече вода.., 1961, 83); Вираз недовіри зник з його обличчя, тільки в очах пробігла хитрувата іскорка (Стельмах, І, 1962, 58); // Зважувати що-небудь у думці, відновлювати, відтворювати щось у пам’яті, розмірковувати над чимсь. «Чи готувати їм вечерю, чи ні?» — пробігало в думці Сусани Уласівни (Н.-Лев., IV, 1956, 133); Оришка не доказала. У неї в думці пробігла смерть Остапова (Мирний, І, 1949, 135); Пекельна думка пробігла в голові Марусяка. Навіть розреготався (Хотк., 11, 1966, 248).
[Аж] дрижаки́ пробіга́ють (пробі́гли) по шкі́рі; [Аж] моро́з (морозе́ць, хо́лод) пробіга́є (пробі́г) по́за спи́ною (по́за шкі́рою, по́за плечи́ма, по спи́ні, по шку́рі і т. ін.); [Холо́дний (холо́дна)] дрож (дріж) пробіга́є (пробі́г, пробі́гла) по ті́лу (по́за плечима́ і т. ін.) — те саме, що Моро́з іде́ (ішо́в, пішо́в, подира́в і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за шку́рою, по шкі́рі, по́за спи́ною і т. ін.) (див. моро́з). Несподівана туга за чимось невимовно дорогим струшувала діда, аж дрижаки пробігали по шкірі (Гуц., Скупана.., 1965, 15); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Збан., Єдина, 1959, 27); Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (Донч., II, 1956, 34); Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.. — Куди ви мене завели? — спитав інженер (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 197); У нього пробігала холодна дрож поза плечима при такій думці (Фр., І, 1955, 95); Вогко навкруги, холоднішає ніч, дріж пробігає по тілу. Як там мати? (Гончар, II, 1959, 367); Холодний дрож пробіг по офіцерських спинах, до того невпізнанний був голос генерала (Довж., І, 1958, 140); [Аж] [холо́дні] мура́шки (мура́хи) пробі́гають (пробі́гли) по спи́ні (по ті́лу) — те саме, що Мура́шки бі́гають (забі́гали, пішли́, полі́зли і т. ін.) за (по́за) спи́ною (по спи́ні, по ті́лу і т. ін.) (див. мура́шки). «Прощай, мамо, не горюй..», а їй, матері, аж мурашки пробігають по тілу від того, що ці випадково, наче жартома кинуті їй сином слова, вже лунають над колоною крилатою піснею (Гончар, Людина.., 1960, 52); При одній думці про те, що на його шиї.. може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 220); Від цього пробігли всім мурашки по спині так, неначе староста не окуляри знімав, але замахнув довгим батогом понад головами всіх (Март., Тв., 1954, 197); Холодні мурахи пробігли по тілу [княгині] (Гжицький, Опришки, 1962, 55); Моро́з (хо́лод, холодо́к) пробіга́є (пробі́г) по́за (за) плечи́ма див. плече́; Мура́хи пробі́гли за плечи́ма див. мура́ха.
8. перех. і неперех., перен. Кидати побіжний погляд на кого-, що-небудь, швидко оглядати когось, щось. Останнім нервовим поглядом пробігають кожний по своїм ряді [своєму ряді]: чи все в порядку (Хотк., II, 1966, 41); Отець Торонський пробігає сторожкими очима по зарослих уже юнацьким пушком обличчях учнів (Кол., Терен.., 1959, 44); Заярний пробіг поглядом по стрілках приладів (Хор., Незакінч. політ, 1960, 6); // Побіжно ковзати по кому-, чому-небудь (про погляд, очі). Променисті очі пробігли по мені, шукаючи моїх очей… (Головко, І, 1957, 55); Погляд його пробіг по кімнаті і спинився на двох чемоданах (Собко, Справа.., 1950, 303); // Нашвидку в думках прочитувати що-небудь або проглядати щось. Схиливши голову на книжку, Василь почне пробігати рівні стрічки [рядки]… (Мирний, IV, 1955, 80); Олесь мовчить, стримуючи хвилювання, а я пробігаю очима перші рядки (Донч., VI, 1957, 614); Командир.. пробіг написане й посміхнувся (Панч, II, 1956, 149); Лариса Петрівна швидко розірвала конверт, пробігла очима лист (М. Ол., Леся, 1960, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 118.