НІЩО́, нічо́го, нічо́му, нічи́м (з прийм. ні від чого, ні з чим, ні по чому і т. ін.), займ. запереч.

1. Уживається для позначення повної відсутності предмета як суб’єкта або об’єкта дії. Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих (Шевч., І, 1963, 239); Побіг він [Осел] навпростець, нічого не минає, Чи нива, чи баштан — не розбирає, Толочить і ламає (Гл., Вибр., 1951, 137); Пахом Хрисантович ні в чому дочкам не відмовляє (Гончар, Тронка, 1963, 84).

Нічи́м не же́ртвувати див. же́ртвувати; Ні́чим (нема́ й) о́ка запороши́ти див. запоро́шувати; Нічо́го не зостає́ться (не зоста́неться), як… див. зостава́тися; Нічо́го не зро́биш див. зроби́ти; Нічо́го не поро́биш — про неможливість зробити так, як хочеться. — Проїдем — не проїдем, а спробувати треба, нічого не поробиш, — торкнув коней Левко (Стельмах, І, 1962, 77); Нічо́го не ска́жеш див. сказа́ти; Нічо́го поді́бного див. поді́бний; Оберта́тися (оберну́тися) в ніщо́ див. оберта́тися.

2. у знач. ім. Те, що позбавлене будь-якого значення, не має ніякої ціни, ваги і т. ін. Ліквідаторство — ніщо в робітничому русі; сильне воно тільки в ліберальній інтелігенції (Ленін, 21, 1971, 418); Марка зігнали із ферми, і вже Павлюк тепер ніщо… (Горд., Дівчина.., 1954, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 431.