ЗОСТАВА́ТИСЯ і рідше ЗІСТАВА́ТИСЯ, аю́ся, ає́шся, недок., ЗОСТА́ТИСЯ і рідше ЗІСТА́ТИСЯ, а́нуся, а́нешся, док.
1. Продовжувати бути, залишатися де-небудь, не покидати якогось місця протягом певного часу. І вже ж тобі, милий, назад не вертаться! Там тобі, серденько, навіки зоставаться (Пісні та романси.., II, 1956, 12); — То ти зоставайся тут на хазяйстві, Левку, а я піду навідаюсь до млина, подивлюся, що воно там робиться (Цюпа, Назустріч.., 1958, 77); Казав Кармель дожидати його, зістатися вдома (Вовчок, І, 1955, 364); Так і зостались у старих Марко та дівчинка Ніна (Мик., II, 1957, 316); // також з інфін. Продовжувати перебувати, залишатися де-небудь з певною метою. Владко часто увечері приходив на своє старе помешкання, зоставався на чай, жартував з Миколайовою (Фр., VI, 1951, 248); Одного разу Рябченко прийшов у свято до церкви, вистояв утреню, а тоді.. зостався підождати в сторожці,— там звичайно дожидали люди, поки вдарять до служби (Гр., II, 1963, 475); Яресько з своєю озброєною ячейкою зостався вдома ночувати ще одну ніч — на завтра їм було наказано з’явитися в повіт (Гончар, II, 1959, 229); // Продовжувати перебувати в якому-небудь положенні, знаходитися де-небудь, будучи поміщеним, залишеним там. Маленькі рученятка обіймалися коло маминої шиї і такеньки довгенько-довгенько вони зоставалися (Вовчок, І, 1955, 365); Гласні підійшли під рундук, поскидали шапки. Тільки один Чіпка з Лозою, як сиділи, так і зосталися (Мирний, І, 1949, 380); Любов входить і надіває абажур на лампу, він зостається до кінця, через що сцена весь час в червонуватому світлі (Л. Укр., II, 1951, 30); На лаві зосталась писарева скрипка (Н.-Лев., II, 1956, 56).
2. Продовжувати бути яким-, ким-, чим-небудь, залишатися в попередньому стані; не змінюватися. Микита Уласович як позіхав, та побачив сеє диво [відьму], та так йому рот роззявлений і зоставсь (Кв.-Осн., II, 1956, 183); — Не схотів я зоставаться панським, запріг коня, узяв жінку з дітьми.. та й помандрували у Чорноморію (Стор., І, 1957, 80); [Роман:] Я, яким був, таким і зостався. [Зінька:] Ти не таким здавався!.. (Кроп., II, 1958, 32); Було просто чудом, що вона зосталася жива серед сеї руїни, серед сотень повалених, вирваних з коренем дерев (Хотк., II, 1966, 223); Патентом 1848 року австрійський імператор дав «волю» селянам, але земля й надалі зосталась панською власністю (Козл., Відродження.., 1950, 7).
◊ Зостава́йтеся здорове́нькі див. здорове́нький; Зостава́йся (зостава́йтеся) здоро́в (здоро́вий, здоро́ва, здоро́ві) див. здоро́вий; Зостава́тися (зоста́тися) на дру́гий рік — те саме, що Залиша́тися (залиши́тися) на дру́гий рік (див. залиша́тися). Хвороба то така, що клопотатися б і нічого, та горе в тім, що треба багато часу на неї стратити, а через це може бути таке, що треба зостатися і на другий рік в класі (Мирний, V, 1955, 404);
Зостава́тися (зоста́тися) при свої́й ду́мці — не змінювати свого наміру.— Так наш князь затявсь, при своїй думці зоставсь.— Скільки,— каже-говорить,— по світу не їжджав, у яких царствах-государствах не бував, а такої куниці, ніби красної дівиці, не видав (Кв.-Осн., II, 1956, 57).
3. тільки 3 ос. Продовжувати існувати, зберігатися; не зникати. [Антоніо:] Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру прагнуть. А в скутку боротьби — життя минає, а мрія зостається (Л. Укр., III, 1952, 120); Щука пропала, а зуби зостались (Укр.. присл.., 1955, 157); — Тепер звелося чумацтво, одні пісні зосталися (Стельмах, І, 1962, 50); // Продовжувати жити, залишатися після смерті кого-небудь. Старий Щербат із жури скоро зійшов у могилу, зосталася удова з дочкою (Хотк., І, 1966, 102); Там, де сирота дістатися має, лучче, аби камінь виріс (Номис, 1864, № 10694); // Бути в наявності (після використання, вжитку і т. ін. чого-небудь). Жінка продає якісь корінці, і усяк, хто йде, то й купує тих корінців, і вже кучка невелика зостається (Кв.-Осн., II, 1956, 476); До осені звели отару… Зосталось, може, з пару, Та й тих упорали під темну ніч, Щоб більше не кортіло (Гл., Вибр., 1951, 58); — Може, гроші зостануться, набери ти Христі хоч абищо на кофтину (Головко, II, 1957, 120); // безос. Якби його [Чіпку] наняти,— хоч би менше з’їжі… все б таки хоч на одежу зосталося! (Мирний, І, 1949, 147); // від кого — чого або по кому — чому. Зберігатися як слід, залишок чогось, що зникло, минуло, або після смерті кого-небудь. Умер давно той цар з лицем тирана, зоставсь по ньому — круг і збитий напис (Л. Укр., І, 1951, 253); Як умер батько, зараз почав Микола пити, покинув коло хазяйства впадати.. Од хазяйства зосталася сама хата (Гр., І, 1963, 316); Безугавно молотила ворожа артилерія і по містечку Перекоп, дарма що від нього зосталась уже тільки величезна купа руїн (Гончар, II, 1959, 402).
◊ Зостава́тися (зоста́тися) в па́м’яті (уя́ві) — те саме, що Залиша́тися (залиши́тися) в па́м’яті (уя́ві) (див. залиша́тися). — Колись я писав вірші, знав напам’ять Овідія, Горація, а тепер все чисто повилітало з голови, тільки й зосталась в пам’яті березова каша,— сказав Терлецький, наливаючи чарку (Н.-Лев., III, 1956, 42); Зостава́тися (зоста́тися) за душе́ю див. душа́; І (й) ду́ху не зоста́лося див. дух; Не зоста́лося (не зоста́неться) й слі́ду кого, чого — про повне, безслідне зникнення кого-, чого-небудь. Дерево превисоченне було; його так до половини у мілку щепу розбило і усі гілля стерло і зм’яло, так що і сліду їх не зосталось (Кв.-Осн., II, 1956, 414); Не зоста́лося (не зоста́неться) й кри́хти див. кри́хта; Мо́кре мі́сце [не] зоста́неться; Мо́крого мі́сця не зоста́неться див. мо́крий.
4. Опинятися в якому-небудь стані, положенні, ставати ким-, чим-небудь або яким-небудь. Сам [Павло] на самоті ніколи не хотів зоставатися, а все туди рветься, де люди (Вовчок, І, 1955, 178); Андрійко виламав ногу — слабував, мало не вмер і на ціле життя зостався калікою (Коцюб., І, 1955, 441); Троє драгунів, які самочинно втрутились у бій, зосталися порубаними (Панч, Гомон. Україна, 1954, 399); // без кого — чого. Втрачати кого-, що-небудь, залишатися без когось, чогось. Брати повискакували з хати в одних тільки сорочках і зостались на світі без копійчини, одежинки і шматка хліба (Стор., І, 1957, 51); // у чому. Скинувши або втративши щось з одягу, виявлятися не повністю одягненим.— У мене кожух добрий і довгий.— То що, скинеш? А сам у сорочці зостанешся? (Мирний, III, 1954, 45); // за ким, кому. Переходити в чиє-небудь користування, володіння; залишатися у спадщину. — А земля хіба за нами зосталася? — боязко спитала Христя (Мирний, III, 1954, 52); — У Василя хата своя. Умре стара мати, нікому ж вона не зостанеться, тільки Василеві (Н.-Лев., І, 1956, 81); // на кого. Бути доглянутим ким-небудь. — На кого моя старенька матінка зостанеться? (Кв.-Осн., II, 1956, 416).
◊ Зостава́тися (зоста́тися) ду́рнем див. ду́рень; Зостава́тися (зоста́тися) на боба́х див. біб; Зостава́тися (зоста́тися) ні в сих ні в тих — втрачаючи що-небудь, опинятися в скрутному або незручному становищі. Левантина [наймичка] зоставалася ні в сих ні в тих, бо господарі знову брали Параску (Гр., II, 1963, 260); Зостава́тися (зоста́тися) ні з чим — втратити все. Ні з чим зостався мій Хома: Води нема й курей чортма (Гл., Вибр., 1951, 14); Зостава́тися (зоста́тися) за спи́ною (поза́ду і т. ін.) — те саме, що Залиша́тися (залиши́тися) за спи́ною (поза́ду і т. ін.) (див. залиша́тися). Ми побігли кущами. Віти били нас по обличчях, шкрябали, босі ноги підколювалися. Незабаром Ксеня почала зоставатися позаду (Гр., І, 1963, 297); Пешт, східну частину міста, уже було майже цілком очищено від ворога. П’ять тисяч кварталів зосталися за спинами наших бійців (Гончар, III, 1959, 284).
5. Випадати комусь, припадати на чию-небудь долю. А тому, тому на світі, Що йому зосталось, Кого батько і не бачив, мати одцуралась? (Шевч., І, 1963, 39); Віщувало серце, що як тільки зміцніють синові крила,— не втримати його в хаті, знову гайне по світах. Що ж тоді зостанеться їй? (Гончар, II, 1959, 198).
6. з інфін., безос. Бути на черзі для виконання, здійснення. До нового року я не мала часу писати, багато було хатньої роботи і люди вештались, а вже ввечері, коли найліпше писати, я була втомлена і зоставалось тільки лягати й читати (Л. Укр., V, 1956, 159).
◊ Зостає́ться (зоста́лось) [ті́льки] одно́; Нічо́го не зостає́ться (не зоста́неться), як…— про становище, коли немає з чого вибирати, а можна діяти лише певним чином. Одно зостається — або в сіті до павука, або еміграція до Бразілії (Коцюб., III, 1956, 37).
7. до чого, перев. безос. Бути в запасі, бути ще не використаним або не подоланим (про час, відстань і т. ін.). Тижнів зо три зоставалося ще до весілля (Н.-Лев., І, 1956, 138); Востаннє мотор заглухнув.., коли їм зоставалось всього з кілометр доїхати до місця робіт на трасі каналу (Гончар, Тронка, 1963, 183); Зіставалось Оленці.. год один ще повчиться (Тесл., Вибр., 1950, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 692.