ШИНЕ́ЛЬ, ШИНЕ́ЛЯ, і, ж. Верхній формений одяг особливого крою — із складкою на спині й хлястиком (перев. для військових, певної категорії учнів, службовців і т. ін.). Чоловік навіть не роздягся, не скинув форменої шинелі невідомого мені відомства (Ле, Право.., 1957, 9); Давид мовчки й обережно сховав листа аж під шинель (Головко, II, 1957, 124); Микола Щорс наближався. Стрункий, в сірій кавалерійській шинелі, з нагайкою (Довж., І, 1958, 161); Перед очима, сіра шинеля, а ззаду в шию хтось диха … (Коцюб., II, 1955, 189); Надворі, при денному світлі, постать Дороша зробила на Оксена ще гірше враження: шинеля теліпалася на ньому, як на кілку (Тют., Вир, 1964, 102); *Образно. Досягши будинку, Блажено теж завернув на східці, піднявся до дверей. Шинелі перед ним розступилися, пропускаючи, всередину (Гончар, III, 1959, 140). ;

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 453.