УЖИВА́ТИСЯ¹ (ВЖИВА́ТИСЯ), а́ється, недок.

1. Мати застосування; використовуватися. Я хочу видіти, як моє добро уживатиметься (Сл. Гр.); Читала я раз.. переклад «Тараса Бульби» по-французьки, взагалі він дуже гарний, але в тих місцях, де вживаються народні вирази, то дуже смішно виходить в дослівнім перекладі (Л. Укр., V, 1956, 10); По правді скажу: не подобались мені всі ті [вірші], де уживаються нові слова, виковані з чужих мов (Мирний, V, 1955, 377).

2. Пас. до ужива́ти. Вздовж стін [світлиці] стоять широкі ослони, застелені різнобарвними, дуже красними килимцями місцевого виробу (властиво, плахти, котрі уживаються жінками як спідниці) (Коцюб., III, 1956, 45).

УЖИВА́ТИСЯ² (ВЖИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УЖИ́ТИСЯ (ВЖИ́ТИСЯ), уживу́ся, уживе́шся, док.

1. з ким. Живучи, працюючи, перебуваючи певний час разом, звикати один до одного; зживатися з ким-небудь або між собою, налагоджувати мирне життя. — Чула я, що й по три невістки з дітворою вкупі вживались (Барв., Опов.., 1902, 316); Ніхто не вірив, що Груня вживеться з свекрухою (Горд., II, 1959, 224); На велику досаду цариці і панства — Сковорода не міг ужитися з ними (Тич., III, 1957, 214); Минулого року вона вийшла заміж. Та з чоловіком не вжилася (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 215); // без додатка. Співіснувати (про тварин, рослини і т. ін.). В [Біловезькій] Пущі уживається 856 видів деревних, чагарникових і трав’яних рослин (Наука.., 1, 1966, 32).

2. де, у що. Звикати до життя на новому місці, в нових умовах; пристосовуватися. Незважаючи на якусь невидиму стіну, що виникала між ним і мешканцями Дорнау, капітан звикав до цього міста, вживався в нього (Собко, Запорука.., 1952, 8); Вона відразу вжилася в гірську атмосферу і ввела в неї дітей (Хотк., II, 1966, 12); — Сумуєш, господине? — питає циганка і сідає біля її ніг. — Важко ужитися орлиці в неволі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 25); Вона подумала, чи не з ледарів хлопець, що, не ужившись на одній роботі, шукає іншої, легшої, як то часом здається збоку (Коцюба, Нові береги, 1959, 193).

3. перен. Існувати поруч, не виключаючи одне одного, взаємодіяти з чим-небудь або між собою. Сплуталися нові церковні закони з звичаями старими, одні одних доповнювали і уживалися поруч (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 517); В кремезному, дужому і загартованому тілі матроса уживалась мужня душа і ніжне серце (Смолич, VI, 1959, 15); Оспівана в піснях гордість [циганів] якось неймовірно уживається з постійним приниженням (Ткач, Арена, 1960, 12); — Сього вечора я допевнилась, що концерти і сповнення обов’язку не можуть разом ужитись (Л. Укр., III, 1952, 536).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 402.