СУ́МНІВ, у, ч.
1. Непевність щодо вірогідності, можливості чого-небудь; брак твердої впевненості в комусь, чомусь. [Люцій:] Хоч у душі зринає часом сумнів ..про корисність ліків, але як ми не знаєм більше ради, то ми той сумнів глушимо (Л. Укр., II, 1951, 420); — Ні, навряд чи старий пристане до нас, — висловлює сумнів Оксен (Гончар, Маша.., 1959, 25); Ніяких сумнівів у призначенні Павликової машини не залишилося. Коли вона не поламається зараз же за ворітьми, то Павлик справді здійснить свій прихований намір улаштувати автоперебіг через усю Україну (Донч., VI, 1957, 14); — Що? Може, неправильно зробив? — промовив Цимбал з нотками сумніву в голосі (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 45); // Підозра, острах. Настала хвилина, коли Олин подив перед всебічною обізнаністю Завадки перетворився у сумнів: чи не дурить він її часом? (Вільде, Сестри.., 1958, 522); Закрадався в серце сумнів: чи не помилився Микола, впроваджуючи новий спосіб відпалки [відпалювання]? (Ткач, Плем’я.., 1961, 259).
Без [бу́дь-якого] су́мніву; Без [бу́дь-яких] су́мнівів; По́за вся́ким су́мнівом; По́за вся́кими су́мнівами, у знач. вставн. сл. — безперечно, безсумнівно. От крісла місцевої продукції. Солідність роботи їх, без сумніву, була понад всяку конкуренцію: вже висиділо на них п’ять поколінь і ще п’ятнадцять висидить (Хотк., II, 1966, 59); Бра́ти (узя́ти, ста́вити, поста́вити) під су́мнів (під су́мніви) що — ставитися недовірливо до чого-небудь; сумніватися. Безперечно, з усякого погляду буде корисно Все те пізнати докладно, щоб далі тобі не вагатись І викладання мого під сумніви прикрі не брати (Зеров, Вибр., 1966, 133); Він не любив, коли при підлеглих обговорювали або ставили під сумнів його накази (Голов., Тополя.., 1965, 229); Не виклика́є [нія́кого (жо́дного і т. ін.)] су́мніву; Не виклика́є [нія́ких (жо́дних і т. ін.)] су́мнівів; Не підляга́є су́мніву що — щось є безперечним, безсумнівним, явним. Напевне, ні в кого не викликає сумніву твердження, що погода помітно впливає на психіку й діяльність людини (Знання.., 6, 1965, 16); Загальновизнано в марксистсько-ленінській науці.. про суспільство, що народ є рушійною силою історії.. Не підлягає сумніву й те, що народ — творець усіх матеріальних цінностей — є разом з тим творцем усіх цінностей духовних (Рильський, IX, 1962, 189); Нема́ (нема́є, не було́, не мо́же бу́ти) [нія́кого (жо́дного i т. ін.)] су́мніву; Нема́ (нема́є, не було́, не мо́же бу́ти) [нія́ких (жо́дних і т. ін.)] су́мнівів — цілком очевидно; безперечно, безсумнівно. По довгій прокрадається [білка] жердині, Зумисне зробленій, на підвіконня: Там теж горіхи, сумніву нема! (Рильський, II, 1960, 93); Сумніву не було: це було справжнє кам’яне вугілля (Тулуб, В степу.., 1964, 274); У нас не було ніякого сумніву, що поїзд підірвано (Кол., На фронті.., 1959, 98); Сумнівів не може бути ніяких — коли Юра виросте, він буде мандрівником (Смолич, II, 1958, 45); Не ма́ти су́мніву див. ма́ти2; Піддава́ти (підда́ти) су́мніву (су́мнівові) див. піддава́ти; Піддава́тися (підда́тися) су́мніву (су́мнівові) див. піддава́тися; Су́мнів бере́ (узя́в); Су́мніви беру́ть (узяли́) див. бра́ти, узя́ти.
2. Ускладнення, нерозуміння, що виникають при розв’язанні якого-небудь питання, певної проблеми. — Півроку тому.. він звернувся до мене з своїми сумнівами, і з того часу, наче Віргіліуш Данте, веду я його душу по дев’ятьох колах пекельних до світла й істини (Тулуб, Людолови, І, 1957, 103); Профспілкові і комсомольські активісти повинні бути людьми, до яких завжди можна звернутися з планами і сумнівами, пропозиціями і скаргами, горем і радістю, і завжди зустріти з їх боку увагу і тепле слово (Ком. Укр., 12, 1964, 17).
3. Стан душевного розладу, невпевненості, вагань. Пройшла одна неспокійна ніч, день, сповнений тривожних думок і сумнівів, ще одна ніч, а на другий ранок Ольга остаточно вирішила шукати праці (Вільде, Опов., 1954, 63); Приїхала [Тася] в Москву сповнена сумнівів, хвилювань і надій… (Дмит., Розлука, 1957, 199).
Розганя́ти (розігна́ти, розвіва́ти, розві́яти) су́мніви: а) (свої) з’ясувавши що-небудь, зробивши певний вибір, заспокоюватися. — Ні, тільки вперед, — промовив Фрунзе, мовби розганяючи власні сумніви (Гончар, II, 1959, 427); б) (чиї) пояснивши, з’ясувавши щось, заспокоювати кого-небудь. Давид хоче скоріше розвіяти дівочі сумніви. — Ти, Уляно, і не подумай чогось поганого. Після великодня, нех воно горить, і до вінця підемо (Стельмах, І, 1962, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 839.