СТО́ВПЧИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до стовп 1, 2. На довгих шнурах, причеплених до стовпчиків, теліпаються колоритні спідниці,.. жупани, піджаки, чемерки, козачини (Н.-Лев., VII, 1966, 353); Мелькають білі з чорною каймою стовпчики, вишикувані обабіч шосе (Гончар, Зустрічі.., 1950, 23); Обіпершись на різьблений стовпчик ганку, стояв Кутень (Зар., На.. світі, 1967, 237); Вітер шугнув убік, зігнав з дороги стовпчик пилюки (Жур., Вел. розмова, 1955, 45); В смужку нещільно причинених дверей, пробивався стовпчик зеленого світла (Мик., II, 1957, 289); * Образно. — Куди б людину не закинула доля, вона всюди натрапить на свій стовпчик, за який зачепиться (Мокр., Слід.., 1969, 24).

2. Купа складених один на одний предметів. На столі перед економом лежить стосик паперів, пачка і стовпчики грошей (Стельмах, І, 1962, 191); Складала [Литвиниха] стовпчиками срібляники й мідяки (Добр., Ол. солдатики, 1961, 153).

3. Маса речовини, яка вміщена в довгу вузьку посудину і набула її форми. Висота стовпчика ртуті [в барометрі] показує величину атмосферного тиску (Фіз. геогр., 5, 1956, 84); Ртутний стовпчик вище нуля завдає чимало клопоту любителям лижні (Рад. Укр., 29.I 1971, 4).

4. Те саме, що стовпе́ць 2. Написав [журналіст] одним духом замітку на цілі два газетні стовпчики (Сам., II, 1958, 311); На аркуші з школярського зошита.. стояли стовпчики арифметичних прикладів (Збан., Ліс. красуня, 1955, 10).

5. Частина маточки між приймочкою і зав’яззю в квітці. Маточка [квітки льону-довгунця] складається з п’ятигніздої зав’язі і п’ятьох стовпчиків з приймочками (Техн. культ., 1956, 11).

6. Вузька нитяна смужка, що утворюється під час в’язання, вишивання і розділяє дірочки. Від.. неточних рухів кисті руки і крючка петлі і стовпчики виходять різної величини (В’язання.., 1957, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 722.