СО́ННИЙ, а, е.
1. Прикм. до сон1. В. А. Гіляровський у Москві запропонував особливий, легкий варіант електронаркозу, при якому сонний стан у хворих викликається слабим імпульсним електричним струмом (Наука.., 11, 1956, 18); // Пов’язаний із сном. Харкевич сів на колоду і потер обличчя долонею, намагаючись звільнитись від сонної млості (Голов., Тополя.., 1965, 252); * Образно. Воно [море] потягається слабо і в сонній млості ніжно викидає перші хвилі на берег (Коцюб., II, 1955, 415); // Який буває, з’являється, виникає вві сні. Ночі темної дивні почвари Заглядали в безсоннії очі, І страшніші, ніж сонні кошмари, Ті привиддя безсонної ночі (Л. Укр., І, 1951, 65); Як часом з’являється нам, що уже не існує,— То лише мислі потьмарення, образів сонних омана (Зеров, Вибр., 1966, 196); // Подібний до того, який буває вві сні. Вранішнє сонце обливало його м’яким світом, пестило його вид, очі, наганяло сонне забуття… (Мирний, І, 1949, 252); // Який здійснюється вві сні. Захоплення сонною терапією в багатьох випадках виявилось недоречним, бо при ряді захворювань центральна нервова система потребує.. збудження діяльності нервових клітин (Наука.., 7, 1955, 21); // Здійснюваний тим, хто спить. Регіт покривав навіть сонні зітхання худоби (Коцюб., II, 1955, 327); Деякий час сиділа [Олена] непорушна, прислухаючись до сонного дихання сплячих хлопчика й дівчинки (Тют., Вир, 1964, 25); // Признач. для сну.— В нічну добу, в годину сонну, Прокрастись можна поуз стан [ворогів] (Котл.., І, 1952, 223).
◊ Со́нна арте́рія — одна з парних артерій, розміщених вздовж дихального горла, яка несе кров до голови. Ділянку сонної артерії легко знайти на рівні верхнього краю гортані (Наука.., 7, 1970, 37); Со́нна хворо́ба — інфекційна хвороба тропічної Африки, що передається через укус мухи цеце і супроводжувться пропасницею, головними болями та великою сонливістю. Лікар Давід Брюс знайшов причину сонної хвороба — муху цеце (Знання.., 8, 1965, 24).
2. Який спить, перебуває у стані сну. — Перестаньте, вітри! Не шуміть, ялини; Не лякайте нагло сонної дитини (Граб., І, 1959, 288); Почав він [польський загін] рубати і колоти сонних запорожців (Довж.,. І, 1958, 246); *У порівн. Пішла [дівчина], вмилась, напилася [зілля], Мов не своя стала, Вдруге, втрете, та, мов сонна, В степу заспівала (Шевч., І, 1963, 59); // Млявий, малорухомий, позбавлений жвавості. Вони з огидженням обминали сонних, млявих од холоду гадюк, що купами лежали на купинах (Коцюб., І, 1955, 360); В чистій світлиці нікого не було, тільки дзижчали на віконці сонні мухи (Панч, Гомон. Україна, 1954, 23); // Власт. тому або який буває в того, хто спить. — Не спи, не спи! — говорить ясний місяць,— бо як заснеш, я промінь наведу, немов стрілу, і встрелю в сонне око (Л. Укр., І, 1951, 135); Маленькі діти сплять на лахмітті або в материнських пеленах; на сонних, спітнілих личках чорні лишаї мух (Тют., Вир, 1964, 331); // Охоплений сном; у якому всі сплять. Сонечко зійшло, Збудилось соннеє село (Рудан., Тв., 1956, 77); Сріблистий місяць тихо Чарівне світло лив на сонну землю (Фр., XIII, 1954, 222); Квапливий перестук її чобіток м’яко поплив до сонної оселі (Стельмах, І, 1962, 403); // перен. Безлюдний, притихлий. Тарас довго ходив сонними безлюдними вулицями Києва (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 340); На якійсь сонній тихій станції у вагон зайшов довготелесий хлопець (Чаб., Балкан. весна, 1960, 259); // перен. Який перебуває у стані повного спокою; нерухомий. Просто з моря бризнули угору тонкі голки сонячного проміння, гарячим приском розсипались.. вони по тихій поверхні сонного моря (Дн. Чайка, Тв., 1960, 62); Люблю я темну ніч і золоті зірки. Що грають у просторі І дивляться згори на соннії садки (Рильський, І, 1960, 95); // у знач. ім. со́нний, ного, ч. Той, хто спить. Сонного будити не слід, бо він надалі просипатиметься саме в цей час (Знання.., 3, 1968, 29).
Мов (як і т. ін.) со́нна му́ха: а) хто-небудь повільний, млявий, з лінивими рухами; б) повільно, мляво. Ходжу, як сонна муха. Навіть читати не хочеться (Коцюб., III, 1956, 146); Со́нне ца́рство: а) якась кількість людей, охоплених сном. Коло його розвернулося сонне царство люду (Мирний, І, 1949, 309); б) стан, коли всі засинають, сплять. Він все ще надіявся, що всі скоро заснуть і запанує те сонне царство, яке дасть йому можливість вийти з хати на побачення (Тют., Вир, 1964, 18).
3. Який щойно прокинувся, не виспався, який хоче спати. Сонна наймичка вискочила і одсунула засов в дверях (Н.-Лев., IV, 1956, 54); Під вікнами ходив вартовий. Він теж був сонний, і сон давно вже зв’язав не тільки його думки, але й його рухи (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 165); [Василина:] Тиждень ходиш на роботу сонна. В гуртку не вчишся (Корн., II, 1955, 253); * Образно. З-за Дніпра майже не стріляли. Зрідка лунала сліпо черга якогось сонного кулемета (Голов., Тополя.., 1965, 137); // Власт. людині або який буває в людини, що не виспалася, хоче спати або щойно прокинулася. Він сонні очі протирав, В руках збанок пустий держав (Рудан., Вибр., 1949, 60); В хаті заскрипіло ліжко, і сонний голос тривожно запитав:-То ти, Оксене? (Тют., Вир, 1964, 25); // перен. Пасивний, бездіяльний. Може й ти, мій сонний люде, Знайдеш сну кінець (Олесь, Вибр., 1958, 18); Мав він ще одну рису..: вміння надзвичайно швидко, майже блискавично переходити від млявого, сонного стану до звірувато-хижого, спритного, зібраного (Тют., Вир, 1964, 240).
4. Який викликає сон; снотворний.— Вам неодмінно полегшає, зараз я дам вам сонного порошку, ви заснете (Рибак, Помилка.., 1956, 299).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 457.