СКЛАД¹, у, ч.

1. Відповідно обладнане місце, будівля або приміщення для зберігання чого-небудь (продуктів, матеріалів і т. ін.). Схопив Іван.. мішок із житом і затаскав його до свого складу (Март., Тв., 1954, 359); Мазуренко сказав [Тані] іти на склад, вона пішла і одержала теплого нового ватника й.. теплі чобітки (Собко, Матв. затока, 1962, 246); // чого, з чого. Велика кількість яких-небудь предметів, продуктів, матеріалів і т. ін., зібраних і складених в одному місці; запаси чого-небудь. Під навісом Антон утворив цілий склад з возів, плугів та борін (Чорн., Потік.., 1956, 295); Жив він коло костьолу.., де Синєвідські бойки мали склади своїх товарів (Кол., Терен.., 1959, 154).

◊ Здава́ти на склад що — переставати займатися чим-небудь; забувати, визнавати непотрібним. Тяжко було розставатися із мрією стількох літ, здавати на склад усю свою діяльність (Хотк., Довбуш, 1965, 375).

2. кого, чого, з означ. Сукупність окремих частин, які утворюють що-небудь ціле. Відповідно до змін у галузі економіки нашої країни змінився і класовий склад населення СРСР (Тич., III, 1957, 57); Діброви відзначаються різноманітністю породного і видового складу (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 14); // Сукупність людей, що утворюють який-небудь колектив, якусь організацію.— Я думаю, що новий склад сільради покаже себе краще, ніж це було за Чорногуза… (Мик., II, 1957, 362); Виростав і міцнішав наш театр і художнім складом, і самим репертуаром (Смолич, Театр.., 1940, 85); Для підвищення кваліфікації треба систематично вчитися.., причому не тільки керівному складу і спеціалістам колгоспу, але й колгоспному активу, ланковим і рядовим колгоспникам (Колг. Укр., 9, 1959, 7); // Сукупність певних елементів, що входять у яку-небудь хімічну сполуку, речовину і т. ін. Давно відомо, що хімічний склад рослин змінюється залежно від природно-кліматичних та географічних умов (Хлібороб Укр., 2, 1966, 34); Людська кров не однакова. Її склад буває різний (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 202).

Вхо́дити до скла́ду (у склад) — бути складовою частиною чого-небудь. До таких народностей, які без жалю душила Австро-Угорщина, належали й слов’янські народи, що входили до складу імперії (Вітч., 5, 1956, 139); П’ятнадцять рівноправних соціалістичних республік входять до складу Радянського Союзу (Цюпа, Україна.., 1960, 82); Ора́ти (ора́тися) в склад — орати з середини ділянки, так що скиби землі лягають усередину. Він у шістнадцять літ, хоч і жив у селі, не знав, як це ореться в склад,.. не вмів викласти снопи на возі (Мушк., Чорний хліб, 1960, 71); Особо́вий склад див. особо́вий; Персона́льний склад див. персона́льний; У(в) [своє́му] по́вному скла́ді; Усі́м скла́дом — цілком, весь, повністю. В степу біля тракторного вагончика виробнича нарада. Бригадири польових бригад, колгоспники, у повному складі ланка Оксани (Головко, І, 1957, 430); До Каховки загін підходив уже в своєму повному складі (Гончар, Таврія.., 1957, 381); У скла́ді: а) кількістю в… [Перший:] По дорозі проведено осоавіахімівську [тсоавіахімівську] роботу. Команда в складі трьох чоловік здорова (Мик., І, 1957, 482); б) як складова частина. Він у складі експедиції Жилінського пройшов тисячі верст по степах Новоросії у пошуках води (Гончар, Таврія, 1952, 247).

∆ Зако́н ста́лості скла́ду, хім.— один із основних законів хімії, який полягає в тому, що кожна хімічна сполука складається з тих самих елементів незалежно від способу її одержання. Закон сталості складу був результатом багаторазових аналізів різних хімічних сполук (Заг. хімія, 1955, 33); Склад зло́чину, юр.— сукупність встановлених кримінальним законом ознак, що визначають певну дію, вчинок і т. ін. як злочин; Словнико́вий склад, лінгв.— сукупність слів якоїсь мови. Основним завданням курсу сучасної української мови є вивчення її граматичної будови.., фонетичної системи і словникового складу (Курс сучасної укр. літ. мови, I, 1951, 3).

СКЛАД², у, ч.

1. Будова тіла людини, тварини. Зовнішність у нього імпозантна, людина середнього віку, міцного складу, кулаком вола вб’є (Ю. Янов., І, 1954, 60); Коні кабардинської породи характеризуються масивним, приземистим складом (Конярство, 1957, 63); // чого. Будова якої-небудь частини тіла людини, тварини. Типово український склад обличчя, рівне високе чоло, а найбільше — то довгі сиві вуса.. завжди вводили в обман м’якого серцем любителя української старовини, і не раз аматори козацької минувшини підходили до діда Андрія, сподіваючися збагатити свої знання історії яким цікавим оповіданням (Хотк., I, 1966, 80).

2. чого, з означ. Характерні особливості (розуму, вдачі, думок і т. ін.) людини. Батько за вічними клопотами, біганиною.. мало міг мати впливу на склад його думок (Фр., III, 1950, 72); Багатьох сучасників А. П. Чехова вражав гострий, аналітичний склад його розуму, тверезість його суджень (Наука.., 1, 1960, 54); Саме образ матері у творах Левади є найбільш національним образом — за рисами характеру, за душевним складом, за способом діяння, за лексикою (Рад. літ-во, 8, 1965, 57); Улас мав нагоду пересвідчитися, що Остап тверезого складу людина (Горд., II, 1959, 295).

3. Спосіб викладу думок, манера письма. Поезія — це склад думання, це духовний світ людини, а не голе римування (Мал., Думки.., 1959, 15); // Спосіб побудови пісні, музичного твору, вірша. Повторення.. вживаються складачами народних пісень як навмисний музикальний і віршовий засіб, як улюблена форма пісенного складу (Муз. праці, 1970, 28); Народно-поліфонічний склад — один з найулюбленіших музичних складів А. Штогаренка (Нар. тв. та етн., 1, 1964, 33).

4. грам. Відрізок звукового потоку мови, що складається з одного або кількох звуків і визначається зміною наростання і спаду звучності. Слухати було важко, бо доповідачка, не дочуваючи сама, кричала високим голосом, ковтаючи цілі склади (Вільде, Сестри.., 1958, 393); — Пролетарі всіх країн, єднайтеся! — прочитав по складах батько і запитливо глянув на дочку (М. Ол., Чуєш.., 1959, 38).

Склади́ чита́ти (склада́ти) — оволодівати технікою читання; вчитися читати. Хлопці вже починали читати склади на подвижних табличках, які розкладав і складав професор (Фр., II, 1950, 58); — Ідеш повз школу — аж гуде, аж реве,— так усі тії склади складають (Гр., Без хліба, 1958, 20); Знову прядки гуркотять.. А за столом Маринка Санькові літери показує — склади складають (Головко, І, 1957, 177).

∆ Відкри́тий склад — склад, що закінчується на складотворний звук; Закри́тий склад див. закри́тий.

Без ла́ду й скла́ду див. лад; Ні ла́ду ні скла́ду див. лад.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 272.