РІ́ЗНО, присл.

1. Неоднаково, по-різному. [Магістр:] Ви, майстре Річарде, дивіться ширше. Ваш кругозір тісний. [Річард:] Магістре, ні, ми просто різно дивимось: я — вгору, а ви — навколо себе (Л. Укр., III, 1952, 96); Умів [Захар] з кожним чоловіком балакати різно,.. то якось масляно, то гостро, коротко, довго, уперто (Григ., Вибр., 1959, 154); Коли приходив хто і питався: «Що це за молодичка?», газдиня відповідала різно: одним казала, що се з Білоберезки жінка, другим — що з Річки, як кому (Хотк., II, 1966, 168).

2. Різноманітне, по-всякому. — От, бігма, не зачіпав би, — думав він собі не раз, — хоч нехай би й різно називала (Л. Укр., III, 1952, 637); Входять озброєні, хто з гвинтівками, хто з берданками, різно одягнені чоловік п’ятнадцять (Корн., І, 1955, 162).

3. У різні сторони, порізно. Та ой, ви, тучі громовії, розійдіться різно, — Та прийди, прийди, мій миленький, хоч не рано — пізно (Укр.. лір. пісні, 1958, 157); Їдуть, їдуть, врешті бачать, — Три дороги розійшлися, Тут розстались три старшини, Кожний різно подалися… (Л. Укр., І, 1951, 375); // Окремо, не разом. Цілий день вони робили — зрідка укупі, в одній господі, сливе завсіди різно, по різних господах (Вовчок, І, 1955, 314); — Ми не довго будемо різно; там год — як часиночка… Бачите, я не жалкую за вами… бо скоро побачимось (Кв.-Осн., II, 1956, 86).

РІЗНО… Перша частина складних слів, що відповідає слову рі́зний у 1 знач., напр.: різнозі́лля, різнокопи́тність; у 2 знач., напр.: різнокорене́вий, різнонаціона́льний; у 3 знач., напр.: різногалузе́вий, різнозву́чний, різномаї́тий .

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 566.