ПОЧУВА́ННЯ, я, с.

1. Психічний стан людини, зумовлений певними зовнішніми явищами і подіями. Естетика є властиво наука про почування, спеціально про відчування артистичної краси, — значить, є частиною психології (Фр., XVI, 1955, 259); На кожний лист вона уперто допоминалась одповіді, довгої, палкої, повної неземних почувань і лицарського духу (Коцюб., І, 1955, 406); Безмежний світ — і скільки голосів, Думок, дерзань і почувань гарячих! (Рильський, І, 1956, 402); Народ нарік Шевченка своїм співцем тому, що він весь належав трудящим, тому, що всі почування і прагнення народу він перелив у вогненні рядки своїх творів (Іст. укр. літ., II, 1956, 619); Вирушають вони в дозор.., і домінантою їхніх почувань є не страх, а пильність (Загреб., Шепіт, 1966, 105); // Сукупність певних почуттів, що зумовлюють поведінку людини. Батьківські почування; // Зовнішній вияв почуття, що супроводжує якусь дію. Радюк читав дуже добре, з великим почуванням (Н.-Лев., І, 1956, 558); // Почуття любові, кохання. Скільки ж то разів, зустрічаючись на вулиці, хотів [Начко] промовити до неї, відкрити їй своє серце, висловити свої почування (Фр., VI, 1951, 249); В серці любе почування Пишним цвітом розцвітає, І душа моя співає Гімн щасливого кохання (Вороний, Вибр., 1959, 122).

2. чого. Відчуття, передчуття, завбачення. В почуванню тої блискучої будущини пан Густав і дома виступив зовсім не так, як виступав досі (Фр., III, 1950, 73); Якісь невідомі почування невідомого лиха обіймали її душу (Мирний, III, 1954, 114); Туди їх тягло почування волі на степах (Н.-Лев., II, 1956, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 474.