Про УКРЛІТ.ORG

позиція

ПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж.

1. Положення, постава тіла; поза. Каминецький не відзивається. Зціпивши зуби, зосереджено стежить за рухом поплавка на воді. Навіть спина його прибрала напружену позицію: ось-ось колихнеться червона цятка (Вільде, Сестри.., 1958, 249); Якусь секунду стояли [батько і син] в напруженні, потім рвонулись один до одного, схопилися, вперлися один у одного плечима і хитро, пружно заходили ногами, вибираючи вигіднішу позицію для ривка (Тют., Вир, 1964, 234); // У музикантів — певне положення рук, пальців під час гри на музичних інструментах; // У спорті — положення тіла, поза під час яких-небудь вправ, при рухах; // У танцях — певне положення рук, ніг. У народно-сценічному танці ті ж позиції ніг, що і в класичному (Укр. нар. танці, 1969, 35); Позиції рук.

◊ Става́ти (ста́ти) в пози́цію — те саме, що Става́ти (ста́ти) в по́зу (див. поза 1). [Степан Демидович:] Так вам прочитати [вірші]? [Писар:] Кажу ж вам, що горю. Ставайте в позицію та зразу й смаліть (Сам., II, 1958, 130); Йон крутнувсь по льохові, витяг з кутка мітлу з довгим держалном, став у позицію, підняв кумедно догори плечі, так що голова сховалась межи ними (Коцюб., І, 1955, 243).

2. Розташування, місцезнаходження, положення кого-, чого-небудь. Отець Тріщин витягнув з рота індиче стегно, але задержав його в такій позиції, що мав змогу кожного часу вхопити зубами те самісіньке місце, яке гриз перед тим (Март., Тв., 1954, 404); Непомітно якось займа він свою улюблену позицію, зіпершись спиною до грубки (Вас., IV, 1960, 18); Сонце пекло. Ми міняли свої позиції в бузині: пересувалися в тінь (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 178); // перен. Становище, роль, місце кого-, чого-небудь у суспільному житті, науці, мистецтві і т. ін. 50-річчя Жовтня радянський народ відзначає в умовах дальшого зміцнення міжнародних позицій нашої країни (Ком. Укр., 2, 1967, 4); Справа честі радянських учених — закріпити за радянською наукою завойовані передові позиції у найважливіших галузях знання і зайняти провідне становище у світовій науці по всіх основних напрямах (Програма КПРС, 1961, 113).

3. Ділянка місцевості, зайнята військами і обладнана для ведення оборони або як вихідний рубіж для наступу. Був це один з найбільших штабних донжуанів, і більше заслуг поклав він у здобуванні жіночих сердець, ніж неприятельських позицій (Кобр., Вибр., 1954, 187); За Доном армія обернулась лицем на захід і північ і стала на позиції (Панч, О. Пархом., 1939, 98); Німецьке командування про всякий випадок готує собі запасну позицію на правому березі Дніпра… (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 30); // перев. мн. Район бойових дій. Майже три роки без перерви блукав я на передових позиціях (Вас., Незібр. тв., 1941, 196); Чумаченко побіг далі, і на схилі висоти, що виходила фронтом до .. позицій німців, побачив засипану до пояса людину, що одгрібала себе руками (Тют., Вир, 1964, 316); * Образно. Прорвала [Лукерка] фронт. Ми з кумом на зарані підготовані позиції — в погрібник (Вишня, І, 1956, 255).

∆ Вогнева́ пози́ція див. вогневи́й; Кома́ндна пози́ція див. кома́ндний.

◊ Займа́ти (зайня́ти) пози́цію (пози́ції) див. займа́ти; Здава́ти (зда́ти) пози́ції див. здава́ти.

4. перен. Точка зору, ставлення до чого-небудь, що визначає характер поведінки, дії. Слухайте, голубчику, здобудьтеся врешті на філософську позицію, чи заткніть вуха й заплющте очі, — як уже хочете, а не зважайте тільки на всякі свинства (Коцюб., III, 1956, 444); Книга «З вершин і низин» яскраво відбиває громадсько-політичні позиції молодого Франка (Рильський, III, 1956, 271); // Поведінка, характер дій, що зумовлені цією точкою зору, цим ставленням. Найбільше вражала Ольгу в цій справі позиція самого стрийка Нестора. Він не тільки не підтримав Ольгу в її намірі боротися з «типом», але ще й проявив незрозумілу та непростиму в очах Ольги пасивність (Вільде, Сестри.., 1958, 369).

5. Розміщення фігур у який-небудь момент гри (в шахи, крокет, лапту і т. ін.). Насамперед позиція задачі, тобто розміщення фігур, не повинна суперечити можливості її формування, внаслідок закономірності ходів з початку гри в шахи (Шах. композ.., 1957,5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 815.

вгору