ПО́ГЛЯД, у, ч.
1. Спрямованість, скерованість зору на кого-, що-небудь. Всіх погляди звернулися на обличчя Сави (Коб., II, 1956, 208); Данило і Тося похилили голови і втупили погляди в землю, ховаючи очі від людей (Смолич, Мир.., 1958, 54); * Образно. У невеличке надвірне віконечко заглядав світ рожевим поглядом (Мирний, І, 1954, 324); // Вираз очей, манера дивитися. Нема в його ні того ніжного слова, ні того люб’язного погляду, що веселить дівоче серце (П. Куліш, Вибр., 1969, 111), Уявіть собі юнака — невисокого й стрункого, з сірими очима й енергійним ротом, погляд насмішкуватий і впертий (Ю. Янов., II, 1958, 32).
Відво́дити (відвести́, одво́дити, одвести́) по́гляд — переставати дивитися на кого-, що-небудь, змінювати напрям зору. — Він дає жінці дорогу і відводить скошений погляд (Стельмах, І, 1962, 314); Вслухаюся в Петерову мову і не можу одвести погляду від його милого обличчя (Кол., На фронті.., 1959, 9); Води́ти по́глядом — те саме, що Води́ти очи́ма (див. води́ти). Солоха стала водити поглядом по хаті (Мирний, І, 1954, 58); Зверта́ти (зверну́ти) по́гляд (по́гляди) див. зверта́ти; Зупиня́тися (зупини́тися) по́глядом див. зупиня́тися.
◊ Блуди́ти по́глядом див. блуди́ти1; Блука́ти по́глядом див. блука́ти; Вбира́ти по́глядом — те саме, що Вбира́ти очи́ма (в о́чі) див. вбира́ти1. Дорошенко вбирає поглядом простір лиману (Гончар, Тронка, 1963, 335); Вимі́рювати (виміря́ти) по́глядом див. вимі́рювати; Відрива́ти (відірва́ти) по́гляд див. відрива́ти1; Вли́пнути по́глядом див. влипа́ти; Впива́тися (впи́тися) по́глядом див. впива́тися1; Втопи́ти по́гляд див. втопи́ти; Глибо́кий по́гляд див. глибо́кий; Же́рти по́глядом див. же́рти; Забира́ти по́глядом див. забира́ти; Зато́плювати (затопля́ти, затопи́ти) по́гляд див. зато́плювати2; Затри́мувати (затри́мати) по́гляд див. затри́мувати; Затри́муватися (затри́матися) по́глядом див. затри́муватися; Затри́мується (затри́мається) по́гляд див. затри́муватися; Зво́дити (звести́, здійма́ти, здійня́ти, підво́дити, підвести́, підійма́ти, підійня́ти, підня́ти, скида́ти, ски́нути) по́гляд на кого — що — дивитися на кого-, що-небудь. Жінка зводить несмілий погляд на зорю (Л. Укр., III, 1952, 731); Мар’ян підводить зосереджений погляд на економа (Стельмах, І, 1962, 523); Він більше говорив, вона слухала. Коли-не-коли скине на нього прикрий погляд (Мирний, III, 1954, 160); Зміря́ти (змі́рювати, змі́ряти, змі́рити) по́глядом див. зміря́ти; Зни́зувати (зниза́ти) по́глядом див. зни́зувати1; Зніма́ти (зня́ти) по́гляд: а) (на кого — що) спрямовувати зір, дивитися на кого-, що-небудь; б) (з кого — чого) те саме, що Відво́дити (відвести́) по́гляд. Бобалька не знімав погляду з Терезки, він то протвережувався, то ще більше п’янів (Томч., Готель.., 1960, 243); З пе́ршого по́гляду див. пе́рший; Зустріча́ти (зустрі́нути, зустрі́ти) по́гляд див. зустріча́ти; Зустріча́тися (зустрі́нутися, зустрі́тися) з по́глядом; Зустріча́тися (зустрі́нутися, зустрі́тися) по́глядом (по́глядами) див. зустріча́тися; Кресну́ти по́глядом див. кресну́ти; Криви́й по́гляд див. криви́й; Лови́ти по́гляд (по́гляди) на собі́ див. лови́ти; Метну́ти по́глядом (по́гляд) див. метну́ти; Мі́ряти по́глядом див. мі́ряти; Наво́дити по́гляд див. наво́дити; На пе́рший по́гляд див. пе́рший; На по́гляд — з вигляду, зовні. Була [Орися] навіть трохи старша на погляд од своїх літ (Гр., II, 1963, 64); Не зво́дити (звести́, спуска́ти, спусти́ти, відво́дити, відвести́, одво́дити, одвести́) по́гляду (по́гляд) з кого — чого — пильно, не змінюючи напряму зору, дивитися на кого-, що-небудь. Здорова кудлата собака.., розложивши передні лапи, положила на їх голову, не зводячи погляд з діда (Мирний, І, 1954, 165); Говорив секретар обкому, не спускаючи з дівчини уважного, проникливого погляду (Гончар, IV, 1960, 33); Вона не одводила свого погляду, дивилась просто йому в очі (Шиян, Баланда, 1954, 4); Оббіга́ти (оббі́гти) по́глядом див. оббіга́ти; Обво́дити (обвести́) по́глядом див. обво́дити; Обдаро́вувати по́глядом див. обдаро́вувати; Обійма́ти (обійня́ти) по́глядом див. обійма́ти; Обкида́ти (обки́нути) по́глядом див. обкида́ти; Обніма́ти (обня́ти) по́глядом див. обніма́ти; Обпа́лювати (обпали́ти) по́глядом див. обпа́лювати; Обпіка́ти (обпекти́) по́глядом див. обпіка́ти; Обсипа́ти (обси́пати) по́глядом див. обсипа́ти; Опа́лювати (опали́ти) по́глядом див. опа́лювати; Опуска́ти (опусти́ти) по́гляд див. опуска́ти; Перево́дити (перевести́) по́гляд див. перево́дити; Підно́сити (піднести́) по́гляд див. підно́сити; Пійма́ти по́гляд див. пійма́ти; Поглина́ти по́глядом див. поглина́ти; По́гляди зустріча́лися (зустрі́лися) див. зустріча́тися.
2. Думка, судження про що-небудь. Отець Альойзій говорив іще довгенько, заки висказав свої погляди на виборчу справу (Март., Тв., 1954, 167); [Шевченко:] Релігія, на його думку, надихає велич людині. Ну, а я з цим поглядом не згоден (Тич., І, 1957, 325); Прохір Сидорович Марковський мав свої погляди на людську чесноту (Ле, Міжгір’я, 1953, 23); // тільки мн. Система переконань, уявлень; світогляд, світосприймання. Має [мати] добрий смак, …любить літературу і штуку, поглядів поступових (Коцюб., III, 1956, 286); Та як же могло Романове серце, живучи поглядами своїх дідів і батьків та пісенним світом, легко, з грубими жартами.. підходити до незбагненної дівочої душі? (Стельмах, І, 1962, 260).
◊ З по́гляду: а) (кого) на думку кого-небудь. «Біла Пустеля» [кінокартина] майже безфабульна річ — з погляду критика тридцятих років (Ю. Янов., II, 1958, 12); б) (чого, якого) стос. до чого, з боку чого. Пролог мені дуже сподобався в першім уступі.., навіть нічого не можу сказати з погляду стилю (Л. Укр., V, 1956, 437); З уся́кого по́гляду; З усі́х по́глядів — з будь-якого боку, всебічно. Вони [учні] були мені з усякого погляду ближчими й милішими, ніж мої колеги-учителі (Довж., І, 1958, 14); Семен Григорович звик кожну річ і кожне явище оцінювати всебічно, з усіх поглядів (Дмит., Розлука, 1957, 28); З цьо́го (то́го, тако́го і т. ін.) по́гляду — з цих (тих, таких і т. ін.) міркувань. — З цього погляду ваш юнга-радист ніякої небезпеки не становить (Гончар, Тронка, 1963, 331); Ви дещо проминули, наприклад не громадську лірику у Конопніцької, а вона.. цікава з того погляду, як на ліричних поетах-громадянах відбивається упертість особисто людської натури (Л. Укр., V, 1956, 431); На мій (його́, її́ і т. ін.) по́гляд — уживається у знач. вставн. речення для вказування на джерело повідомлення, вираженого реченням або його окремою частиною. Вірно, на мій погляд, роблять перекладачі, віддаючи, як правило, західноукраїнські діалектизми Франка словами загальнолітературної російської мови (Рильський, III, 1956, 111); На її погляд, він був гарний (Коцюб., І, 1955, 322); Нічого аморального в його одруженні з Жанною, на погляд Сидора Сидоровича, не було (Дмит., Наречена, 1959, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 711.