ПЕ́РВИЙ, а, е, розм. Те саме, що пе́рший. Петро вищикне [вищипне] на дереві первий листок (Номис, 1864, № 468); — Я на сю неділю старостів слатиму, Варко! — промовля Павло первим словом (Вовчок, І, 1955, 165); Це була перва додільна одежина в Масі (Свидн., Люборацькі, 1955, 79); Батько мій був із самих найпервіших січовиків, що осадились кошем на Чортомлину (Стор., І, 1957, 346); Бір. У розпалі маневри. Я не сплю вже п’ять ночей. Батарея моя перва Із зенітних батарей (Вирган, В розп. літа, 1959, 32); [Іван:] Іще знай, що як углядим тебе, що будеш назирці іти за нами, то не здивуй: на первому дубові повісим!.. (Вас., III, 1960, 18); — Не на те я дочку викохав, — гримнув батько, — щоб я її первому пройдисвіту мав оддати, який там їй в око впаде! (Вовчок, І, 1955, 202); — От і піди ти з Колісником. Первий він чоловік на увесь город, — казали заможні хазяїни-ремісники (Мирний, III, 1954, 287); Олена виводить первим голосом, Векла Нарошня вторить (Горд., Діти.., 1937, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 118.