ПАНІ́ЧНИЙ, а, е. Який виражає паніку; пройнятий панікою. Олів’єро опанувала тривога, якесь панічне передчуття розплати (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 149); До пострілів приєдналися безладні панічні викрики (Панч, Іду.., 1946, 73); Матроси знетямлено рубають канати, з панічним криком тягнуть в люки поранених (Гончар, II, 1959, 48); Панічний тон; // Викликаний панікою; безладний, метушливий (про дії, вчинки і т. ін.). Кожному було не менше, як і Захарові, ніяково за свій панічний ривок рятуватися від літаків (Ле, Право.., 1957, 109); Се була шалена якась гонитва. Не людський біг, не панічна утеча, а чортовиння якесь. Опришок так тягнув коня за вузду, що з рота бідної животини шматтям летіла кривава піна (Хотк., II, 1966, 137).

Пані́чний жах (страх і т. ін.) — стан повної розгубленості, викликаний дійсною чи уявною небезпекою. За всією зливою погроз і обіцяних покарань неважко було вгадати панічний страх генерала Батіса (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 29); Охоплений панічним жахом, зажмуривши очі, він чекав, що зараз будуть револьверні постріли і крики… (Кач., Вибр., 1953, 238); Пані́чні на́строї (чутки́ і т. ін.) — настрої, чутки і т. ін., які викликають паніку. Скуповуючи хліб і поширюючи провокаційні чутки про повернення політики воєнного комунізму, вони [куркулі] сіяли панічні настрої серед відсталих верств трудящого селянства (Іст. УРСР, II, 1957, 325).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 46.