НАРА́ДА, и, ж. Спільне обговорення, вирішення певних питань; засідання. Після мітингу в комуні відбулася перша в її історії виробнича нарада (Мик., II, 1957, 534); На педагогічній нараді він домігся, що Стукача виключили з школи (Донч., V, 1957, 294); Велику роль у розвитку вітчизняної біологічної науки відіграють наукові наради і конференції (Ком. Укр., 9, 1962, 45); // з ким. Обмін думками, обговорення чогось з ким-небудь. Аніка мусила вкласти її на печі, а по довгій нараді з чоловіком, яка відбулася пошепки під образами, загасила світло й собі лягла поруч з Гашіцею… (Коцюб., І, 1955, 251); По довгих нарадах з невісткою рішилась [Гінда], врешті, на білий [капелюх] з червоним маком (Кобр., Вибр., 1954, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 167.