Про УКРЛІТ.ORG

наповнювати

НАПО́ВНЮВАТИ, юю, юєш і НАПОВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПО́ВНИТИ, ню, ниш, док., перех.

1. Накладаючи, насипаючи, наливаючи що-небудь, заповнювати ним якийсь простір, місце. Одно [відро] йде вгору, друге рівночасно вдалину, і поки тут одно випорожнять, друге внизу наповняють (Фр., VIII, 1952, 400); Багато жінок і дівчат з гарячковою поспішністю наповнювали піском мішки (Літ. газ., 27.III 1959, 2); Лакеї знов наповнили чарки (Мирний, І, 1949, 389); Пані Баличина дістала шкіряну торбинку, наповнила її золотими дукатами й міцно зав’язала ремінцем (Тулуб, Людолови, І, 1957, 107); // Поширюючись, охоплювати, насичувати повітря, приміщення і т. ін. чим-небудь. Дим наповняє площу, вона вся в огнях, дихати нічим (Коцюб., III, 1956, 412); Пахощі наповняли свіже повітря весняного ранку (Оп., Іду.., 1958, 22); Паровоз.. наповнював чадом усе депо (Панч, II, 1956, 456); І крики, і рев, і жалібне мукання наповнили тиху світло-зелену поляну (Хотк., І, 1966, 137); Величний рев органа наповнив усю церкву (Довж., І, 1958, 244); // перен. Охоплювати, заповнювати чим-небудь (про думки, ідеї, почуття і т. ін.). Думав [Герман] про торгівлю худобою, хоча свіжі згадки про ярмарок у Лютовиськах наповняли його страхом (Фр., VIII, 1952, 382); Наповнює [Роберт Берне] свої пісні про кохання гострим, злободенним змістом, відображаючи в них життя своїх сучасників (Рад. літ-во, 5, 1958, 72); Люди увійшли до хати, наповнили її мовчанням та роздумом (Мик., II, 1957, 367).

2. Заповнювати, переповнювати собою що-небудь. Скрізь шуміли каламутні потоки снігової води. Вони наповняли всі заглибини (Оп., ІДУ.., 1958, 522); На початкових дільницях каналу вода вже наповнила русло (Гончар, Тронка, 1963, 262).

3. Займати, заповнювати приміщення, простір і т. ін. (про людей, тварин). Коридор швидко порожніє. Суворовці і гості наповнюють зал (Багмут, Щасл. день.., 1951, 108); Поранені наповнили все місто (Довж., І, 1958, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 154.

вгору