Про УКРЛІТ.ORG

мечет

МЕ́ЧЕТ, у, ч., МЕ́ЧЕТЬ, і, ж., діал. У чорноморських рибалок та запорожців — піч для випікання хліба. Викопали [рибалки] кабицю, чи піч, для казана з смолою, котрою мазали мережі; поставили мечет, цебто піч для хліба (Н.-Лев., II, 1956, 226); В бурдеї не робили [запорожці] груби, не виводили димаря, а клали із дикого каменю мечет, на якому пекли хліб і ним же огрівали хату (Панч, III, 1956, 18); Оце викопа [запорожець] яму, обставе її, чим там попало, обліпе, обмаже, поставе мечеть (хліб пекти), зробе кабицю (страву варити) та й живе (Сл. Гр.).

МЕЧЕ́Т див. мече́ть.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 697.

вгору