МА́ЯТИ, ма́ю, ма́єш, недок.

1. тільки 3 ос. Коливатися від вітру або швидкого руху; розвіватися. Обснувало [павутиння] тополі, верби, стіжки, тини; маяло на вершечках садків (Н.-Лев., II, 1956, 184); Поли з рудої юпки, мов крила, мають за ним від прудкого бігу, а він усе біжить далі та голосить (Коцюб., І, 1955, 135); На високій щоглі переможно маяв червоний прапор (Ле, Міжгір’я, 1953, 109); // Літати, тріпочучи крильцями. Ми спочивали серед буйних трав.. Маяли над ними Метелики, маленькі і великі, Жовтогарячі, жовті, голубі (Рильський, III, 1961, 194).

2. Робити рухи, помахи чим-небудь; махати. Вже ось сонце за лісочком, Трьомсин їде холодочком, Малахаєчкою має, Мов коня-то підганяє (Манж., Тв., 1955, 194); Балакучі моторки стрекотіли.. Але й човни не поступалися перед ними, вони так гарно як один маяли веслами (Ів., Вел. очі, 1956, 10); // Колихати гіллям, листям і т. ін. Де ж ти взялась, сиротино, Тополенько мила?.. Не промовить тополенька, Лиш гіллями має (Рудан., Тв., 1956, 85); Край шляху смокви листям тихо мають (Фр., XIII, 1954, 324); // перех. і неперех. Розвівати що-небудь (про вітер). Нехай мої чорні кудрі Буйний вітер має, Нехай мене, молодої, Ніхто не займає (Чуб., V, 1874, 12); [Маруся:] Насиплють високу могилу, поставлять хреста з двома хустками; вітрець буде хустками маяти (Стар., Вибр., 1959, 295).

3. тільки 3 ос. З’являтися час від часу в полі зору; виднітися вдалині. Має біла торба Через яр, Йде дівчина горда На базар (Воронько, Коли я.., 1962, 137).

4. тільки 3 ос., рідко. Злегка повівати (про вітер). Має вітер над горою, Грає сонце у садах… (Рильський, III, 1961, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 659.