ЛА́ГІДНО. Присл. до ла́гідний. Ось уже корови воду Із корита попили, І одна по одній.. В стійло лагідно пішли (Вирган, В розп. літа, 1959, 25); — Ти засни, а я тобі казочку розкажу,— сказала лагідно бабуся (Коп., Сон. ранок, 1951, 32); Він глянув їй у очі, і одразу стало лагідно і спокійно на серці (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 462); Через що коти гризуться з собаками 1.. не живуть лагідно? (Сл. Гр.); Сей зимовий сезон почався так лагідно, що я маю добру надію на сей рік (Л. Укр., V, 1956, 109); Під ногами пругко угинається килим трави, а поряд ласкаво і лагідно хлюпає море (Ткач, Жди.., 1959, 6); Стежка лагідно здіймалася вгору і пропадала місцями в густих лопухах (Коцюб., II, 1955, 394).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 431.