КНИ́ЖНИЙ, а, е.

1. Характерний для літературно-писемного викладу, не властивий живій мові. І потекла його мова книжна, школярська, невтямлива народові (Н.-Лев., І, 1956, 193); Михайло мав звичку послугуватися книжними словами, що їх вислухав з газети (Март., Тв., 1954, 72); Леночка розповідала, вживаючи книжних зворотів мови, вона все хотіла потрапити в газетний тон (Ю. Янов., II, 1954, 10).

2. Те саме, що книжко́вий 2. Сам.. Тодось не дуже знався На книжній мудрості (Рильський, II, 1960, 69); Леніну було чужим книжне, абстрактне сприймання марксистської теорії (Біогр. Леніна, 1955, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 197.